Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Балюка М.І., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 9 листопада 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що у період з 5 грудня 2007 року до 22 серпня 2008 року працювала на посаді прибиральниці службових приміщень у відповідача за трудовим договором. Відповідно до п. 5 трудового договору вона повинна була виконувати роботи п’ять робочих днів з двома вихідними. В порушення умов договору їй надавався один вихідний день на тиждень, з мотивів виробничої необхідності. Зазначала, що відповідних наказів про роботу у вихідні дні не видавалось та табелю обліку робочого часу в ці дні не велося. З одним вихідним днем на тиждень вона працювала до 17 травня 2008 року. Другий вихідний день їй було надано тільки з 24 січня 2008 року, але вимога про оплату у вихідні дні відповідачем не задоволена. Після звільнення 30 серпня 2008 року вона звернулася до відповідача з проханням про оплату за роботу у вихідні дні, однак отримала відмову. Просила стягнути з відповідача 1 120 грн. 80 коп. заробітної плати за роботу у вихідні дні та моральну шкоду в сумі 5 тис. грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 серпня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 1 097 грн. 04 коп. заробітної плати за роботу у вихідні дні та стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 9 листопада 2009 року рішення міськрайонного суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні та стягнення з відповідача на користь держави судових витрат скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 9 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.