У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2009 року
|
м.
Київ
|
Суддя Верховного Суду України Пшонка М.П., розглянувши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Управління капітального будівництва та інвестицій МВС України, АКБ "Укрсоцбанк", про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 вересня 1997 року Управління капітального будівництва та інвестицій МВС України та АКБ "Укрсоцбанк" уклали договір № 12, згідно якого Банк прийняв участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Додатковою угодою від 22 вересня 1997 року Банк зобов'язався поставити від "Заводу залізобетонних виробів № 5" залізобетонні вироби на будівництво вказаного житлового будинку на суму 222078 грн., а Управління капітального будівництва та інвестицій МВС України зобов'язалось укласти договори на дольову участь у будівництві та надати квартири у вказаному будинку фізичним особам - інвесторам, список яких надасть Банк. 23 вересня 1997 року між позивачкою, Управлінням капітального будівництва та інвестицій МВС України, а також АКБ "Укрсоцбанк" була укладення трьохстороння угода, згідно якої Управління капітального будівництва та інвестицій МВС України, виконуючи свої зобов'язання перед Банком за договором № 12 від 2 вересня 1997 року та додатковою угодою від 22 вересня 1997 року, зобов'язалось укласти з нею інвестиційний договір на будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 70,1 кв.м., а позивачка в свою чергу зобов'язалась виплатити Банку вартість квартири за інвестиційним договором у сумі 49280 грн. Повну вартість квартири позивачка оплатила Подільському відділенню Укрсоцбанку, після чого заступником міністра Внутрішніх справ України на підставі акту прийому - передачі № 8 від 01.12.1998 року їй було передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,1 кв.м. Акт прийому - передачі квартири був зареєстрований у Головному управлінні житлового забезпечення КМДА наказом № 801 - С/КІ від 16 грудня 1998 року. На підставі цього наказу Головним управлінням житлового забезпечення КМДА позивачці було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке було зареєстровано у Київському МБТІ. З моменту передачі вказаної квартири в ній проживали її дочка та зять - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У червні 1999 року ОСОБА_4 було подано позов до неї щодо оспорювання її права власності на квартиру. Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2006 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_4 задоволено. За правонаступником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним акт № 8 від 01.12.1998 року про передачу жилої площі - вказаної квартири. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 08.12.1998 року на зазначену квартиру, видане на ім'я ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення МВС України від 16 грудня 1998 року № 801-С/КІ. Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути порушення прав власників. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення. Вселено ОСОБА_5 до зазначеної квартири. Визнано недійсною додаткову угоду від 22.09.1997 року. Визнано недійсним інвестиційний договір від 23.09.1997 року. Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з Міністерства внутрішніх справ України грошові кошти на суму 1184500 грн. дійсної вартості не отриманої нею за договорами, згідно висновку судової експертизи, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 1800 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1184500 грн., судові витрати у сумі 1830 грн., а всього стягнуто 1186330 грн. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь держави судовий збір у сумі 1700 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із оскаржуваних судових рішень, доданих до них матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити Міністерству внутрішніх справ України у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Управління капітального будівництва та інвестицій МВС України, АКБ "Укрсоцбанк", про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду України М.П. Пшонка