462/6976/14-а Про скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії та повернення безпідставно стягнутих коштів - 27.06.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії та повернення безпідставно стягнутих коштів,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова (далі - Управління) про визнання дій відповідача протиправними, скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 22 вересня 2011 року по 21 травня 2014 року та повернення безпідставно стягнутих коштів.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_4 26 лютого 2015 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/7449/15 ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу ОСОБА_3, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_4.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 31 серпня 2009 року перебуває на обліку в Управлінні.

Позивач 10 жовтня 2011 року звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В даній заяві ОСОБА_2 зазначив, що він є особою, яка не працює і зобов'язувався повідомляти Управління про всі зміни, що викликають зміну розміру виплачуваної пенсії. Позивачу пенсія була призначена відповідно до вказаної заяви.

Разом з тим, 22 вересня 2011 року позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та поставлений на облік до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, що підтверджується довідкою податкового органу від 25 квітня 2013 року № 6213/10/13-03-17-0/826. З часу реєстрації позивач систематично подавав до ДПІ у Залізничному районі м. Львова декларації про майновий стан і доходи, в яких зазначав, що доходів не отримував.

Враховуючи зазначене, Управлінням 02 червня 2014 року прийнято рішення № 264 про утримання переплати пенсії, яка виникла внаслідок неповідомлення про вступ на роботу за період 22 вересня 2011 року по 31 травня 2014 року у сумі 2696,12 грн по 20% до повного погашення відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Управління, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Статтею 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органи пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно статті 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 46 вказаного Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності та інше.

Згідно статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог статті 51 цього ж Закону державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця.

Статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 вересня 2011 року була проведена державна реєстрація ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця. З часу реєстрації позивач систематично подавав до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова податкові декларації про майновий стан та доходи, в яких зазначав, що доходів не отримував.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про утримання з ОСОБА_2 надміру виплачених сум пенсії.

Враховуючи зазначені обставини суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії та повернення безпідставно стягнутих коштів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії та повернення безпідставно стягнутих коштів - без змін.