Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,

Косенка В.Й., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та повернення майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2009 року,

У червні 2008 року дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням змін та доповнень, просила визнати недійсним договір найму житлового приміщення № УГВ 6834/29-07 від 6 серпня 2007 року; усунути перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 та повернути у володіння ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" вказану квартиру із сантехнікою, меблями та побутовими приладами.

Зазначала, що вказаний вище договір найму житлового приміщення було укладено без необхідного обсягу цивільної дієздатності, з порушенням Положення про розпорядження та використання майна НАК "Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу, без дотримання вимог

ч. 2 ст. 7 Закону України від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР "Про трубопровідний транспорт".

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня

2008 року в задоволенні позову ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2009 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" задоволено. Визнано недійсним договір найму житлового приміщення № УГВ 6834/29-07 від 6 серпня 2007 року щодо квартири АДРЕСА_1, укладений між

ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити позивачеві перешкод у здійсненні права власності на вказану квартиру та повернути у володіння ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" меблі для кухні з вбудованою технікою, духовку "Арістон", витяжку "Фабер", мийку "Граніт Албенс", змішувач "Флорудс Сатурн", 2 блоки кондиціонера зовнішнього,

2 блоки кондиціонера внутрішнього, душову кабіну в комплекті, комплект санітарно-технічного обладнання, дзеркало, 9 бра та 2 люстри.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від

12 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 лютого 2007 року між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз

України" - наймодавцем - в особі заступника генерального директора Юр'єва Г.П., який діяв на підставі доручення від 10 січня 2007 року № 2-58д, та ОСОБА_1 - наймачем - було укладено попередній договір № УГВ 6127/29-07 про укладення договору найму житлового приміщення.

Згідно з п. 1.1 попереднього договору наймодавець зобов'язався надати в користування наймачеві на умовах указаного договору квартиру АДРЕСА_1 загальною площею61, 6 кв. м.

На виконання умов попереднього договору сторонами 6 серпня 2007 року було укладено договір № УГВ 6834/29-07 найму житлового приміщення, відповідно до якого відповідач отримав у користування вищевказану квартиру.

Пунктом 1.4 договору найму передбачено, що термін користування (найму) квартирою становить сорок дев'ять років.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що договір найму житлового приміщення № УГВ 6834/29-07 від 6 серпня 2007 року укладено з дотриманням вимог, визначених ст. 203 ЦК України, а спірне майно набуто відповідачем на підставі вказаного договору найму, отже, це майно не може вважатися таким, що набуте без достатньої правової підстави, та не може бути повернуто позивачеві відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про визнання недійсним договору УГВ 6834/29-07 найму житлового приміщення, апеляційний суд виходив із того, що на момент укладення вказаного договору сторонами не були дотримані вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) - ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" не мала необхідного для укладення цього договору обсягу цивільної дієздатності.

При цьому апеляційний суд указував на те, що п. 3 розд. ІV Положення про розпорядження та використання майна НАК "Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу передбачено, що дочірнє підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством України та його статутом, з урахуванням вимог положення, не має права без письмової згоди компанії відчужувати шляхом продажу, міни або безоплатної передачі, передавати в оренду та надавати в безоплатне тимчасове користування об'єкти нерухомості, а статутом ДК "Укргазвидобування" не передбачено ширших повноважень, ніж ті, які визначені Положенням про розпорядження та використання майна НАК "Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу, не передбачено право самостійно, без згоди НАК "Нафтогаз України", укладати договори про відчуження об'єктів нерухомості, у тому числі й договори про передачу таких об'єктів у довгострокове користування.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд залишив поза увагою норму ч. 3 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення апеляційного суду відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2009 року скасувати.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.