Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Рівненська районна державна нотаріальна контора, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно, встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Рівненського районного суду від 30 січня 2007 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2009 року,

У травні 2006 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9, яка заповіла все своє майно ОСОБА_1, який спадщину прийняв, але в установленому порядку її не оформив у зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті ОСОБА_1 позивачі в шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Однак нотаріус ОСОБА_6 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, а від ОСОБА_7 нотаріус не прийняв заяви, мотивуючи це тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом отримала 20 травня 2005 року друга дружина померлого, ОСОБА_8, у порядку ст. 1276 ЦК України (спадкова трансмісія). Вважаючи, що вони неправомірно усунуті від спадкування, просили скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 травня 2005 року, видане ОСОБА_8, і встановити право власності на будинок АДРЕСА_1 за ними й відповідачкою в рівних частках - по 1/3 частині. У процесі розгляду справи позивачі уточнили та доповнили позовні вимоги й просили скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 травня 2005 року; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину спадкового житлового будинку та право власності на земельну ділянку; встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини іншими спадкоємцями.

Рішенням Рівненського районного суду від 30 січня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 20 травня 2005 року, видане на ім`я ОСОБА_8; визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину спадкового майна після смерті дружини, ОСОБА_9, а саме: на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,11 га, яка розташована за цією ж адресою; визначено спадкоємцям ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання ними заяви про прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 20 травня 2005 року, видане на ім`я ОСОБА_8; визнано за ОСОБА_6 право власності на обов'язкову частку в спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_9, а саме: на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,11 га за цією ж адресою; установлено ОСОБА_6 додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 травня 2005 року недійсним у 1/6 частині, у решті вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року й після її смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку розміром 0,11 га за цією ж адресою. ОСОБА_9 за життя склала заповіт на ім’я сина, ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. 20 травня 2005 року Рівненською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 як дружині померлого ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку розміром 0,11 га за цією ж адресою. ОСОБА_6 як непрацездатний чоловік померлої має право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, що складає 1/6 частину від спадкового майна ОСОБА_9 Спадкоємцями інших 5/6 частин спадкового майна в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_1 є його дружина – ОСОБА_2, неповнолітній син, ОСОБА_7, та батько – ОСОБА_6 За таких обставин апеляційний суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 травня 2005 року, видане на ім’я ОСОБА_2, визнав за ОСОБА_6 право власності на обов'язкову частку у спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_9, а саме: на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/6 частину земельної ділянки за цією ж адресою, і визначив ОСОБА_6 додатковий строк для прийняття спадщини.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно .

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права є безпідставними.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.