6-25619св08 Про захист гідності, честі й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - 17.06.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Світ", ОСОБА_3 про захист гідності, честі й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Перехід Віменс Паблішинг" (за минулою назвою "Видавничий дім "Світ") на рішення Печерського районного суду м. Києва 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ "Видавничий дім "Світ" (після зміни назви - ТОВ "Перехід Віменс Паблішинг") про захист гідності, честі й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Уточнивши позов у червні 2008 року, посилалися на те, що у виданні "Женский журнал" за ІНФОРМАЦІЯ_3, засновником і видавцем якого є зазначене товариство, на сторінках 54-56 була опублікована стаття ОСОБА_3 під псевдонімом ОСОБА_4 "ІНФОРМАЦІЯ_1" (тут і далі наводиться мовою оригіналу). На сторінці 56 цієї статті під підзаголовком "ІНФОРМАЦІЯ_2" розміщено таку інформацію: "… Однако сегодня мы живем в информационную, "глянцевую" эпоху. … Таким образом появляются и другие "глянцевые" успешные художники - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7… Возникает иллюзия, что вот они-то и есть самые дорогостоящие. Цены на их творения могут быть, конечно, как у ОСОБА_8 - одного из немногих украинских художников, чьи работы адекватно дорого продаются за границей. Но чаще всего это блеф. Зритель видит на телеэкране ОСОБА_1 и думает, что этот мастер лучший, раз он так часто мелькает, еще и рассуждает о политике…".

Вважали, що зазначена інформація не відповідає дійсності, принижує їхню гідність, честь та ділову репутацію, оскільки вони є професіоналами своєї справи, визнаними як в Україні, так і за кордоном, дипломованими фахівцями. Проте зазначеною інформацією доводиться, що ціни на їхні твори є неадекватно дорогими порівняно з іншими митцями, які є кращими від них і ця інформація не є конструктивною критикою, професійним коментарем їхньої творчості. Просили визнати таку інформацію недостовірною та зобов'язати ТОВ "Видавничий дім "Світ" і ОСОБА_3 публічно вибачитися перед ними, спростувати таку інформацію, а також стягнути з товариства на користь кожного з них моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано недостовірною зазначену вище інформацію, що розміщена у виданні "Женский журнал" за ІНФОРМАЦІЯ_3 в підзаголовку "ІНФОРМАЦІЯ_2" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" на сторінці 56. Зобов'язано ТОВ "Видавничий дім "Світ" та ОСОБА_3 публічно вибачитись перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом розміщення в запланованому найблищому випуску видання "Женский журнал" спростування про те, що вказаний уривок зі статті (наводиться текст) є недостовірною інформацію, з принесенням вибачення. Стягнуто з ТОВ "Видавничий дім "Світ" на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 30 тис. грн. кожному. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ "Перехід Віменс Паблішинг" (яке змінило назву з "Видавничий дім "Світ") просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за наслідками круглого столу щодо сучасного стану мистецтвознавства та творчості деяких українських митців ОСОБА_3 з використанням псевдоніма - ОСОБА_4 - написана, а ТОВ "Видавничий дім "Світ" у виданні "Женский журнал" за ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікована її стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій розміщений зазначений вище уривок у підзаголовку "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що інформація з указаного уривка статті не відповідає дійсності та є негативною й образливою для позивачів, принижує їхню гідність, честь та ділову репутацію, оскільки з контекстного аналізу всієї статті фактично стверджується, що ціни на їхні твори є неадекватно дорогими порівняно з іншими митцями, які є кращими від них, а вони не є настільки успішними вітчизняними художниками. Слова "глянцевий", "ілюзія" і "блеф" використані в уривку статті саме відносно позивачів і не оцінюють їх, а стверджують, що позивачі стали відомими завдяки чиїйсь сторонній допомозі та штучним шляхом і це (їх відомість) є вигадкою, обманом, а публічність ОСОБА_1 не має відношення до його успішності та популярності як митця.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Разом з тим статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

У зв'язку із цим при вирішенні цього спору суду необхідно встановити та належним чином оцінити відповідність спірного уривка зі статті, в якому, як вважали позивачі, відносно них поширені фактичні недостовірні дані, саме інформації в розумінні Закону України "Про інформацію" (2657-12) та ст. 277 ЦК України; визначати характер такої інформації й з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" (2657-12) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішеннях цього суду у справах "ОСОБА_9 проти Австрії" від 8 липня 1986 року та "Українська прес-група" проти України" від 29 березня 2005 року

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суди не врахували те, що в спірній статті наведені оціночні судження, думки, переконання відносно позивачів як відомих вітчизняних митців, а також критична оцінка стану сучасного мистецтвознавства, творів мистецтва позивачів і складових формування ціни на їхні твори, творчість яких завжди підлягає оцінці суспільством.

Крім того, стаття не є позицією редакції журналу, а є авторським матеріалом (власним баченням) за результатом обговорення теми за круглим столом за участю провідних експертів, і використання алегорій "глянцевий", "блеф", "ілюзія" не є образливими відносно позивачів, оскільки стосуються оціночних тверджень щодо вищезазначеного.

Таким чином, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів автора статті, оціночні судження не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо публічних осіб, якими звісно є позивачі як відомі вітчизняні митці, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити їхню честь, гідність чи ділову репутацію.

Крім того, застосовуючи такий спосіб судового захисту як вибачення перед позивачами, суд не врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд не має права зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачений у статтях 16, 277 ЦК України, а примушування людини змінити свої внутрішні переконання є втручанням у свободу слова та виявлення поглядів, що гарантовано Конституцією України (254к/96-ВР) та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.