Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, спеціалізованого державного підприємства (далі - СДП) "Укрспец'юст", Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування акту продажу квартири з прилюдних торгів, визнання права власності на частину квартири, відшкодування збитків та витребування майна з чужого незаконного володіння,

У січні 2005 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі ордеру від 20 травня 1993 року ОСОБА_4 була отримана квартира АДРЕСА_1 на сім`ю із трьох осіб. У квітні 1999 році ОСОБА_4 отримав Свідоцтво про право власності на зазначену квартиру. На підставі рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 8 червня 2000 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто грошовий борг у розмірі 15 908 грн. На виконання рішення суду ВДВС Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження та здійснені відповідні заходи про стягнення коштів з боржника. 10 серпня 2000 року державним виконавцем було описане майно ОСОБА_4 в зазначеній квартирі та сама квартира АДРЕСА_1, вартість якої була зазначена 60 тис. грн. 31 травня 2001 року проведено переоцінку спірної квартири, вартість якої на той час становила 83 610 грн. та знижена її вартість на 20 % і становила 66 888 грн. 27 квітня 2001 року між ВДВС та СПД "Укрспец'юст" укладено договір № 1/Н-11 про реалізацію арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Підставою для продажу зазначеної квартири були виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 15 905 грн.; на користь ОСОБА_6 18 958 грн. 70 коп. 21 червня 2001 року були проведені прилюдні торги квартири АДРЕСА_1, яка була продана за 67 300 грн. ОСОБА_2, про що складено протокол № 1. За вирахуванням комісійної винагороди кошти у розмірі 63 935 грн. були перераховані ВДВС Ватутінського району м. Києва. Просила визнати недійсним та скасувати акт продажу квартири АДРЕСА_1 з прилюдних торгів, визнати за нею право власності на частину спірної квартири.

В ході судового розгляду позивачка неодноразово уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги. Просила визнати неправомірними дії ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, скасувати акт продажу зазначеної квартири з прилюдних торгів від 4 липня 2001 року, визнати за нею право власності на частину спірної квартири, стягнути з ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві та СДП "Укрспецюст" на її користь матеріальну шкоду, яка визначається вартістю частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 600 тис. грн., витрати на найм житла у зв'язку із виселенням її із зазначеної квартири 13 січня 2004 року у розмірі 54 920 грн., зобов'язати ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві повернути позивачці протиправно вилучені особисті документи, які належать ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на користь АДРЕСА_1 49 502 грн. 84 коп. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у м. Києві просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в частині визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування акту продажу квартири з прилюдних торгів, визнання права власності на частину квартири, відшкодування збитків та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що спірна квартира на підставі договору купівлі - продажу від 1 березня 2004 року належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є добросовісними набувачами. Витребування майна власником від добросовісного набувача, на підставі частини другої статті 145 ЦК УРСР (1963 року), не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Проте, не можна погодитись з рішенням суду в частині стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на користь j 49 502 грн. 84 коп.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" з грошової суми ( в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, компенсуються витрати ДВС на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Сума, що залишилася після повного виконання рішення, використовується на сплату штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржникові.

Установлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 5 квітня 1999 року квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4

На виконання рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 8 червня 2000 року ВДВС Ватутінського РУЮ м. Києва було відкрите виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу у сумі 15 908 грн. Крім того, у 2001 році до ВДВС Ватутінського РУЮ м. Києва надійшов виконавчий лист про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 боргу у сумі 18 958 грн. 70 коп.

10 серпня 2000 року державним виконавцем описане майно ОСОБА_4, у тому числі і квартира АДРЕСА_1.

Після реалізації спірної квартири, кошти, які залишилися повинні повертатися боржнику.

Оскільки боржником є ОСОБА_4, то кошти, які залишились після реалізації майна, повинні повертатися також йому.

Судами на зазначене уваги не звернуто.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року в частині стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на користь j 49 502 грн. 84 коп. у рахунок повернення залишку коштів від реалізації квартири скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.