Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гаї-Шевченківської сільської ради Тернопільського району, Тернопільського районного відділу земельних ресурсів про визнання недійсними та скасування рішення сесії сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 червня 2006 року між нею та відповідачем проведено поділ майна подружжя. Їй виділено у власність незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачу виділено у власність трикімнатну квартиру площею 128 кв.м. у м. Тернополі. У вартість присудженого їй будинку увійшла й вартість земельної ділянки, на якій будується будинок. Незважаючи на це, ОСОБА_2, на підставі рішення сесії Гаї-Шевченківської сільської ради Тернопільського району від 27 грудня 2002 року, приватизував земельну ділянку, отримавши 15 грудня 2006 року Державний акт на право власності на земельну ділянку. Оскільки до особи, яка придбала будинок переходить і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, то прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію цієї земельної ділянки та видача йому Державного акту на право власності на земельну ділянку є незаконним. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати недійсними і скасувати рішення сесії Гаї-Шевченківської сільської ради Тернопільського району від 27 грудня 2002 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 15 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_2

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 серпня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення сесії Гаї-Шевченківської сільської ради Тернопільського району № 43 від 27 грудня 2002 року в частині надання згоди на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 та Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий 15 грудня 2006 року ОСОБА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи недійсним і скасовуючи рішення сесії Гаї-Шевченківської сільської ради Тернопільського району № 43 від 27 грудня 2002 року в частині надання згоди на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2, а також Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 15 грудня 2006 року ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року у власність ОСОБА_1 виділено недобудований житловий будинок, дійсна вартість якого становила 412 900 грн. При цьому у вартість цього будинку включена і вартість спірної земельної ділянки на якій вона побудована. Оскільки на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу, ОСОБА_1 стала власником недобудованого житлового будинку та спірної земельної ділянки, то на підставі цього ж рішення суду право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку припинено, що відповідає вимогам статті 378 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 381 ЦК України передбачено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько - побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Установлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2006 року проведено поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 у тому числі і незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 412 900 грн.

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.

У резолютивній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2006 року чітко і однозначно зазначено висновок по суті розглянутих вимог, а саме про визнання права власності за ОСОБА_1 на незавершений будівництвом будинок з господарськими будівлями.

Питання поділу земельної ділянки та визнання права власності на неї за одним з подружжя, при вирішенні питання про поділ майна подружжя, не розглядалось.

Судом першої інстанції при вирішенні спору зазначені обставини не взяті до уваги.

Відповідно до статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно - правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Цивільно - правова угода є юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків.

Рішення суду не є цивільно - правовою угодою, а тому при визнанні права власності на будівлю або споруду на підставі рішення суду не можна застосовувати правове регулювання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду.

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

В рішенні суду першої інстанції необхідно наводити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, із зазначенням норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.

Судом першої інстанції не наведено мотивів визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту про право власності на земельну ділянку, не надано їм юридичної оцінки, не наведено норми права, на підставі яких вони визнані недійсними, а також не досліджено всі обставини справи і не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 серпня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.