Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі за позовом Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов,

У вересні 2014 року Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання неправомірними та скасування постанов від 21 серпня 2014 року у виконавчому провадженні ВП № 44375428 про накладення штрафу у розмірі 680 грн та про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн, та від 09 вересня 2014 року у виконавчому провадженні ВП № 44529998 про накладення штрафу у розмірі 680 грн та про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано неправомірними та скасовано оскаржувані постанови.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1. 11 серпня 2015 року відкрив касаційне провадження за скаргою Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/36599/15 Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавчий лист № 2а-1513/2011, виданий Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 25 травня 2011 року № 171. Зобов'язання позивача повторно розглянути питання щодо затвердження переліку послуг по утриманню будинку № 2 по бульвару Шевченка у м. Южноукраїнську та тарифи на такі послуги за результатом громадських слухань згідно заяви власників квартир будинку № 2 по бульвару Шевченка у м. Южноукраїнську від 16 травня 2011 року.

13 серпня 2014 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 44375428 з виконання вказаного виконавчого листа та позивачу надано строк для самостійне виконання рішення суду до 19 серпня 2014 року.

Зазначена постанова отримана позивачем 19 серпня 2014 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки позивач у вказаний строк рішення суду не виконав, 21 серпня 2014 року відповідачем прийнято постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 680 грн за невиконання виконавчого листа і про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

27 серпня 2014 року відповідач відкрив виконавче провадження № 44529998 за тим самим виконавчим листом Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 серпня 2014 року по справі № 2а-1513/2011. Позивачу надано строк на самостійне виконання рішення суду до 02 вересня 2014 року. Вказана постанова була отримана позивачем 29 серпня 2014 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

09 вересня 2014 року відповідач прийняв постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання виконавчого листа і про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360 грн.

Не погоджуючись із постановами Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 21 серпня 2014 року і від 09 вересня 2014 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн та від 21 серпня 2014 року і від 09 вересня 2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувані постанови, суд першої інстанції виходив з того, що позивач частково виконав рішення суду, а саме рішенням від 26 квітня 2012 року № 553 скасував рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 25 травня 2011 року № 171. Щодо не виконання іншої частини рішення суду, то суд зазначив, що існували об'єктивні та поважні причини неможливості виконання судового рішення, так як Виконавчий комітет є колегіальним органом міської ради і основною формою його роботи є засідання: чергові або позачергові. Проекти рішень нормативно-правового характеру оприлюднюються на офіційному сайті міста не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду. Враховуючи викладене, питання щодо затвердження переліку послуг по утриманню будинку та тарифи на такі послуги не могло бути винесене на засідання виконавчого комітету в термін, встановлений відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області є неналежним відповідачем у даній справі та зазначив, що згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами частини 4 статті 82 Закону № 606-ХІV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 606-ХІV органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділи примусового виконання рішень Управлінь державної виконавчої служби, відділи примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не є органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі як сторони в адміністративному процесі.

Суд касаційної інстанції не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Суд не встановив можливості заміни неналежного відповідача на належного та передчасно відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати, а справу за позовом Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .