Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Запорізький автомобільний завод", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі (далі - ВВД ФССНВВПЗ в м. Запоріжжя) про перерахунок розміру відшкодування та про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ВВД ФССНВВПЗ в м. Запоріжжя на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2007 року,

У листопаді 2000 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.

Вказував, що працюючи слюсарем на Запорізькому автозаводі "Комунар" (нині - ВАТ "Запорізький автомобільний завод"), у 1956 році він отримав виробничу травму, внаслідок чого визнаний інвалідом 3 групи безстроково зі встановленням 50 % втрати професійної працездатності, та одержує відшкодування втраченого заробітку в зв'язку з втратою працездатності.

Посилаючись на те, що завод, незважаючи на підвищення тарифних ставок та окладів на підставі наказу від 2 жовтня 1998 року № 239, не здійснив йому перерахунок суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, позивач після уточнення своїх вимог остаточно просив установити йому розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку з 1 жовтня 1998 року в сумі 338 грн. 80 коп. по ВАТ "Запорізький автомобільний завод", установити йому розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку з 1 квітня 2001 року в сумі 338 грн. 80 коп. по ВВД ФССНВВПЗ у м. Запоріжжя, стягнути з ВАТ "Запорізький автомобільний завод" недоплату щомісячного розміру відшкодування шкоди за період з 1 жовтня 1998 року до 1 липня 2001 року в розмірі 3 194 грн. 40 коп., компенсацію в зв'язку з недоплатою та підвищенням цін на споживчі товари та послуги за період з 1 жовтня 1998 року до листопада 2006 року в розмірі 5 698 грн. 75 коп., 5 000 грн. моральної шкоди; стягнути з ВВД ФССНВВПЗ у м. Запоріжжя недоплату щомісячного розміру відшкодування шкоди за період з 1 липня 2001 року до 1 березня 2007 року в розмірі 10 857 грн. 96 коп.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя 19 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено| частково. Установлено ОСОБА_1 розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку з 1 жовтня 1998 року в сумі 338 грн. 80 коп. по ВАТ "Запорізький автомобільний завод". Установлено ОСОБА_1 розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку на 1 квітня 2001 року в сумі 338 грн. 80 коп. по ВВД ФССПВВПЗ у м. Запоріжжя. Стягнуто з ВАТ "Запорізький автомобільний завод" на користь ОСОБА_1 недоплату щомісячного розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, за період з 1жовтня 1998 року до 1 липня 2001 року в розмірі 3 194 грн. 40 коп., компенсацію в зв'язку з недоплатою та підвищенням цін на споживчі товари та послуги за період з 1 жовтня 1998 року до листопада 2006 року (включно) в розмірі 5 698 грн. 75 коп. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВВД ФССНВППЗ у м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 недоплату щомісячного відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, за період з 1 липня 2001 року до 1 березня 2007 року в розмірі 10 832 грн. 08 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВВД ФССНВВПЗ у м. Запоріжжя просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2007 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, проводячи перерахування розміру відшкодування шкоди та визначаючи розмір щомісячних страхових виплат, що підлягали сплаті позивачеві, починаючи з 1 жовтня 1998 року, в сумі 338 грн. 80 коп.; суд виходив з того, що, у порушення п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила), Запорізьким автомобільним заводом не був застосований коефіцієнт підвищення тарифних ставок (окладів) 1, 4 на підставі наказу від 2 жовтня 1998 року № 239 та не проведено перерахування позивачу розміру щомісячного відшкодування шкоди, неправильно встановлено цей розмір на момент передачі справи до ВВД ФССНВВПЗ України в м. Запоріжжі та, як наслідок, виникла заборгованість перед позивачем по щомісячних страхових виплатах.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 28 Правил перерахування розміру відшкодування шкоди проводиться, зокрема, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. При цьому перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Виходячи із положень абз. 6 п. 28 Правил, враховуючи відсутність на час проведення перерахунку професії, з якою пов'язане ушкодження здоров'я позивача, суд повинен враховувати середній фактичний коефіцієнт підвищення тарифних ставок (окладів) в цілому на підприємстві та виходити з того, що розмір втраченого потерпілим заробітку (у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності) не повинен перевищувати середньомісячний заробіток працюючих на цьому підприємстві.

У порушення зазначених вимог законодавства, проводячи перерахування сум страхових виплат, визначених ОСОБА_1 Запорізьким автомобільним заводом, суд не з'ясував, чи відбулось фактичне підвищення тарифних ставок (окладів) за наказом від 2 жовтня 1998 року № 239 (в наказі йдеться про підвищення працівникам заводу розміру заробітної плати без посилань на підвищення тарифних ставок (окладів)); не витребував від заводу відомості про середній фактичний коефіцієнт такого підвищення (якщо таке відбулося) та розмір середньомісячної заробітної плати на момент підвищення тарифних ставок (окладів) в цілому на підприємстві та не перевірив, чи сума відшкодування, нарахованого позивачеві судом, не перевищила розмір середньомісячного заробітку в цілому на підприємстві.

Крім того, розглянувши спір, суд, порушуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, не зясував у позивача підстави заявленого ним позову про відшкодування моральної шкоди (шкода заподіяна внаслідок ушкодження здоров'я чи внаслідок дій заводу, який не провів перерахунок розміру призначених позивачу страхових виплат) та не врахував роз'яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від щодо строків, за який може бути задоволено вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем.

Указані обставини не були з'ясовані і судом апеляційної інстанції.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм матеріального й процесуального права, що могло призвести до неправильного вирішення справи, а вирішені судом позовні вимоги пов'язані між собою, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.