Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа – служба у справах дітей Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 листопада 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_9 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. Будинок складається із чотирьох кімнат житловою площею 38,3 кв.м. У ньому прописані та проживають 6 осіб: позивачі, їхні онуки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, правнуки ОСОБА_10 та ОСОБА_9, правнуки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Відповідачі чинять позивачам перешкоди у користуванні власністю, не допускають їх до проживання в будинку, вчиняють сварки. Ураховуючи викладене, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 просили задовольнити їх позовні вимоги та виселити відповідачів і їх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також вселити позивачів у належний їм будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 листопада 2008 року, позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_9 на праві особистої власності, шляхом виселення ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із займаного ними жилого приміщення. Вселено ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в будинок АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову позивачам у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_7, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки вони є власниками спірного будинку, однак позбавлені можливості користуватися та розпоряджатися ним, то їх права підлягають захисту на підставі статей 386, 391 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_9 є власником будинку АДРЕСА_1

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна, як зазначено у статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Однак, частиною першої статті 156 ЖК України члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Установлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 є онуками позивачів, вселилися вони до спірного будинку в установленому законом порядку і набули прав і обов’язків, передбачених статтею 156 ЖК України.

Підстави виселення членів сім’ї (колишніх членів сім’ї) власника будинку передбачені статтею 157 ЖК України та частиною першою статті 116 ЖК України.

Виселення згідно із частиною першою статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Вирішуючи спір на підставі статей 386, 391 ЦК України, судом не враховано, що будинок є житлом, а позбавлення житла можливе на підставі вимог закону, який регулює житлові правовідносини.

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

У рішенні суду необхідно наводити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, із зазначенням норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.

Судом першої інстанції не наведено підстав порушення відповідачами норм Житлового кодексу України (5464-10) .

Отже, судом не з’ясовано, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не повно з’ясовано обставини справи, не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 листопада 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.