Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 6 липня 2007 року він на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_2 незавершене будівництвом приміщення магазину готовністю 4 %, розташоване АДРЕСА_1, за 77886 грн.

Цей договір було вчинено під умовою розстрочення платежу, так як при його укладені ОСОБА_2 сплатив йому 3000 доларів США, а решту зобов'язувався сплатити до 31 грудня 2008 року, здійснюючи платежі один раз у два місяці.

Оскільки взяте на себе зобов'язання зі сплати решти суми ОСОБА_2 не виконує, ОСОБА_1 просив суд розірвати укладений між ними договір незавершеного будівництвом приміщення магазину з підстав, передбачених ч. 2 ст. 695 ЦК України.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2008 року, позов задоволено: договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва: магазину готовністю 4 %, розташованого АДРЕСА_1, укладений 6 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано.

В обґрунтування касаційних скарг ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та закриття провадження у справі чи передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами чч. 2 і 3 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вважав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірного об'єкту незавершеного будівництва з розстроченням платежу, яке мало здійснюватися шляхом внесення щомісячних платежів за домовленістю сторін.

Проте повністю погодитися з цим висновком судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи місцевий суд виходив із того, що 6 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом приміщення магазину готовністю 4 %, розташованого АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 цього договору його вчинено за 77886 грн., які отримані продавцем до його підписання.

Цього ж дня ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку, за змістом якої покупець визнав, що купив у позивача спірний об'єкт незавершеного будівництва за 123000 доларів США, з яких 3000 доларів США сплатив при підписанні договору, а решту суми зобов'язувався сплатити до 31 грудня 2008 року.

Проте встановлені місцевим судом обставини не давали суду підстав для висновку про те, що розстрочення платежу мало здійснюватися покупцем шляхом внесення щомісячних платежів за домовленістю сторін.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами чч. 1 і 2 ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надана ОСОБА_2 розписка про вчинення договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом приміщення магазину за іншою ціною, ніж указана в самому договорі та з розстрочкою платежу, не містить даних про обов'язок покупця сплачувати щомісячні періодичні платежі.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час звернення позивача до суду та час розгляду справи в суді строк виконання зобов'язання (31 грудня 2008 року) не настав.

Таким чином, місцевий суд при розгляді справи в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не повністю визначився з характером спірних правовідносин, не вирішив питання, чи дійсно відповідач істотно порушив умови договору та дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача.

З огляду на наведене, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 рішення постійно діючого третейського суду Асоціації "Міар-ТС" від 11 грудня 2007 року, яким було визнано дійсним договір дарування незавершеного будівництвом приміщення магазину АДРЕСА_1, укладений 17 серпня 2007 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та визнано за нею право власності на цей об'єкт, скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 7 липня 2008 року, підстав для задоволення її касаційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.