Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання причин відсутності у квартирі поважними, продовження строку користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2008 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що квартира АДРЕСА_1 в 1973 році надана в користування її батькові та членам сім'ї, до складу яких входила вона та її брат - ОСОБА_3, який у 1985 році одружився. Його дружина, ОСОБА_4, і син, відповідач у справі, також проживали в указаній квартирі. Після того, як всі члени сім'ї вибули з квартири, у ній залишився мешкати тільки ОСОБА_3 За згодою останнього вона стала проживати разом із ним. 18 січня 2003 року зареєструвалась у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, в квартирі залишилася мешкати тільки вона. На початку травня 2006 року ОСОБА_2 заявив їй, що він має право на квартиру й має намір проживати в ній. Оскільки відповідач вибув зі спірної квартири на інше постійне місце проживання зі своєю матір'ю, позивачка просить визнати його таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням з березня 1994 року.

У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання причин відсутності у квартирі поважними, продовження строку користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод. Свої вимоги обґрунтовував тим, він у вказаній квартирі проживав з народження. Після розірвання його батьками шлюбу він мешкав із батьком, ОСОБА_3 За згодою останнього в 2003 році зареєструвався в зазначеній квартирі. Вибував з неї тимчасово з 30 серпня 2000 року до 21 червня 2003 року у зв'язку з навчанням у Луганському комунальному ліцеї № 3, після чого вступив до Луганського державного університету внутрішніх справ. Вважає, що право користування жилою площею в спірній квартирі він не втратив.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 з березня 1994 року.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2008 року вказане рішення суду першої інстанції змінено. У частині задоволення позову ОСОБА_1, відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання причин відсутності у квартирі поважними, продовження строку користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою рішення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Визнано поважними причини відсутності ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_2 до вказаної квартири. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні зазначеною квартирою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, у березні 1994 року ОСОБА_2 залишив квартиру разом з матір'ю та не припиняв спілкуватися з батьком. З серпня 2000 року навчався в Луганському комунальному ліцеї № 3, у зв'язку з навчанням він знаходився на інтернатному проживанні. У 2003 році повернувся до спірної квартири для проживання. 28 лютого 2003 року офіційно зареєстрований в ній зі згоди батька, як член сім'ї. Після смерті ОСОБА_3 у липні 2003 року між сторонами у справі виник спір щодо користування ОСОБА_2 спірною квартирою.

Суд дійшов висновку, що відсутність відповідача викликана поважними причинами та на підставі ст. 71 ЖК України частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 і відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 2 ст. 107 ЖК України, якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як установлено судом першої інстанції, після припинення шлюбних відносин у березні 1994 року ОСОБА_4 виїхала зі спірної квартири разом із неповнолітнім ОСОБА_2, який залишився постійно проживати з матір'ю. Ці обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; рапортом відповідача від 24 вересня 2004 року та його автобіографією.

У січні 2003 року ОСОБА_1 зі згоди брата зареєструвалася в квартирі, перевезла особисті речі та стала проживати з ОСОБА_3 Позивачка з 2003 року й до цього часу сплачує за житлово-комунальні послуги, у вересні 2003 року замінила у квартирі опалення.

З березня 1994 року до 2000 року ОСОБА_2, постійно проживаючи з матір'ю, перестав бути членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1. Спілкування з батьком та реєстрація у вказаному жилому приміщенні не підтверджують його право користування зазначеною квартирою.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2008 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.