Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №1" Міністерства охорони здоров'я України в м. Енергодарі Запорізької області (далі - ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар), начальника - головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар ОСОБА_2 про визнання незаконними наказів і проведення атестації, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар, начальника - головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар ОСОБА_2. про поновлення на роботі.

Зазначала, що з 22 квітня 1993 року працювала на посаді завідуючої акушерським відділенням у ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар. 3 травня 2006 року прокуратурою Запорізької області винесено постанову в кримінальній справі № 340512 про відсторонення її від посади.

Наказом від 10 травня 2006 року № 166 за підписом головного лікаря ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади з 10 травня 2006 року.

Відповідно до п. 1 наказу охорони здоров'я від 14 квітня 2006 року № 226 ДП "Спеціалізована медична частина № 1" МОЗ України реорганізовано шляхом перетворення в ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар.

11 квітня 2007 року слідчим відділом Енергодарського МВ УМВС України в Запорізькій області винесено постанову про закриття провадження в кримінальній справі № 340512 відносно позивачки за п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину. Таким чином, відповідно до вимог ст. 147 КПК України відпали підстави для застосування передбаченого у цій справі заходу у вигляді відсторонення її від займаної посади.

Проте на неодноразові звернення ОСОБА_1 приступити до роботи відповідач не реагує.

У червні 2007 року ОСОБА_1 пред'явила новий позов про визнання недійсним наказу про надання їй відпустки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У подальшому позивачка неодноразово доповнювала свої позовні вимоги.

Наказом від 15 серпня 2007 року № 383-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни.

Посилаючись на те, що її звільнено незаконно, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді завідуючої акушерським відділенням ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар з 10 травня 2006 року.

Крім того, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати наказ головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар від 21 травня 2007 року № 599-кв про надання відпустки незаконним та скасувати його; визнати часом вимушеного прогулу період з 11 квітня 2007 року до 19 червня 2007 року; стягнути з ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 221 грн. 42 коп. та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; визнати наказ від 21 травня 2007 року № 166 "Про проведення атестації ОСОБА_1" незаконним і скасувати його; визнати проведення 20 червня 2007 року атестації незаконною та скасувати висновки атестаційної комісії; визнати наказ від 11 липня 2007 року № 15-д "Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1" незаконним і скасувати його; визнати наказ від 15 серпня 2007 року № 383-к "Про звільнення ОСОБА_1" незаконним та скасувати його; поновити її на посаді завідуючої акушерським відділенням ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар з 16 серпня 2007 року; зобов'язати головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі; стягнути з ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5 230 грн. 89 коп. та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; покласти на головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар обов'язок відшкодувати шкоду, завдану медичному закладу у зв'язку з відшкодуванням позивачці моральної шкоди.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2008 року, позов задоволено частково: визнано наказ начальника - головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар від 21 травня 2007 року № 599-кв про надання ОСОБА_1 відпустки незаконним та скасовано його; визнано часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 період з 22 травня до 19 червня 2007 року; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за цей час у сумі 3 237 грн. 85 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення в частині її вимог, у задоволенні яких було відмовлено, зокрема, про визнання незаконними та скасування наказів про атестацію й накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди скасувати й ухвалити рішення, яким задовольнити зазначені вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 22 квітня 1993 року працювала на посаді завідуючої акушерським відділенням у ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар. Наказом головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар від 10 травня 2006 року № 166 на підставі постанови прокурора Запорізької області від 3 квітня 2006 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади з 10 травня 2006 року до закінчення досудового слідства; у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 працювати на іншій посаді трудові відносини з нею було призупинено. Наказом від 21 травня 2007 року № 198-к на підставі постанови слідчого від 11 березня 2007 року про закриття відносно ОСОБА_1 кримінальної справи її було поновлено на посаді завідуючої акушерським відділенням у ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар з 22 травня 2007 року; наказом від 21 травня 2007 року № 599-кв ОСОБА_1 надано відпустку за 2006 рік відповідно до вимог ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відпустки"; 20 червня 2007 року проведено атестацію ОСОБА_1 відповідно до наказу № 166; наказом головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар від 20 червня 2007 року № 202 затверджено результати проведення атестації та визнано ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; наказом головного лікаря ДЗ "СМСЧ-1" м. Енергодар від 11 липня 2007 року № 15-д на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а наказом від 15 серпня 2007 року № 383-к ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення, суд, з'ясувавши всі обставини справи, давши належну оцінку зібраним доказам та правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними й скасування наказів про атестацію та накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд належним чином не перевірив і не дав належної оцінки її доводам та не з'ясував усіх обставин справи, є необґрунтованими й не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можна визнати підставами для скасування судових рішень у касаційному порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалені у справі рішення суду в оскаржуваній частині відповідають вимогам матеріального та процесуального права, є законними й обґрунтованими, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.