Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Кравцова О.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку писмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Шокало В.С., про зміну постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому з урахуванням уточнень просив змінити постанову від 22 квітня 2016 року № 0974/20909/16, винесену заступником начальника Львівської митниці ДФС Шокало В.С., про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, звільнивши від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оспорювана постанова прийнята відповідачем без врахування всіх обставин. Максимальний строк для вивезення транспортного засобу CHRYSLER VOTAGER, реєстраційний номер НОМЕР_2 був встановлений 02 березня 2016 року. Однак, у вказаний строк ним (позивачем) не вивезено транспортний засіб, так як автомобіль знаходився в несправному стані, вийшов з ладу та проходив ремонт. Тому він не мав змоги вивезти його в строки, передбачені статтею 95 Митного кодексу України, на підтвердження чого представив довідку від 14 березня 2016 року та рахунок на оплату виконаних робіт. Згідно представлених документів, автомобіль марки CHRYSLER VOTAGER, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився на ремонті у період з 24 лютого 2016 року до 14 березня 2016 року. Також, відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 470 Митного кодексу України настає за перевищення терміну транзиту транспортного засобу, а не за неповідомленні митному органу про причини аварії, хоч такий обов'язок й встановлений для перевізника. При цьому, посадова особа органу митниці не встановила чи підлягав він притягненню до адміністративної відповідальності, не врахувала характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника. Згідно зі статтею 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення в справі наявні обставини, які пом'якшували відповідальність, зокрема: визнання факту правопорушення, вчинення правопорушення при збігу незалежних від нього обставин, повідомлення митного органу про ремонт транспортного засобу, відсутність заподіяння значної шкоди інтересам держави, доставка одразу ж після ремонту автомобіля на митницю, позитивні дані щодо його особи (згідно з електронною базою даних "Реєстр порушників митних правил" за вчинення однорідних правопорушень впродовж року він не притягався). Отже, його можливо звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС про зміну постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в справі про порушення митних правил від 22 квітня 2016 року № 0974/20909/16 задоволено.

Змінено постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС від 22 квітня 2016 року у адміністративній справі про порушення митних правил №0974/20909/16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України: позивача звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд обмежився усним зауваженням.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Шокало В. С., про зміну постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовлено.

У касаційній скарзі, позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 20 лютого 2016 року позивачем через пункт пропуску "Шегині" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС в митному режимі "Транзит" було ввезено автомобіль марки CHRYSLER VOTAGER, реєстраційний номер Республіки Польщі НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1. Згідно автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор - 2006" та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 15 березня 2016 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений. Вказані обставини визнаються сторонами по справі, а також підтверджуються змістом протоколу про порушення митних правил № 0974/20909/16 від 15 березня 2016 року та постановою про порушення митних правил від 22 квітня 2016 року.

Протокол про порушення митних правил складено при в'їзді позивача в зону митного контролю пункт пропуску "Шегині" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС смугою руху митного контролю "зелений коридор" із України до Польщі і у зв'язку із встановленням в ході здійснення митних процедур відсутності інформації про вивезення за межі митної території України ввезеного позивачем в режимі "Транзит" автомобіля.

У своїх поясненнях позивач посилався на те, що з 24 лютого 2016 року до 15 березня 2016 року у зв'язку з несправністю коробки передач та паливної апаратури автомобіля він залишив автомобіль на станції технічного обслуговування. У зв'язку з цим 03 березня 2016 року він звертався із повідомленням про ремонт даного автомобіля до Львівської митниці ДФС і, відповідно, про неможливість вивезення автомобіля у визначений строк. На підтвердження цих обставин позивач надав документи, що підтверджують факт ремонту автомобіля, а саме: довідку фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 від 14 березня 2016 року, згідно змісту якої автомобіль марки CHRYSLER VOTAGER, реєстраційний номер Республіки Польщі НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 знаходився на СТО "АВТО ДОПОМОГА" (м. Львів, вул. Грунтова, 1) із 24 лютого 2016 року по 14 березня 2016 року у зв'язку з несправністю коробки передач та паливної апаратури та її ремонтом; рахунок про оплату виконаних робіт від 14 березня 2016 року; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; витяг з реєстру платників єдиного податку; тимчасовий витяг з реєстру платників єдиного податку та повідомлення Львівської митниці ДФС про несправність транспортного засобу від 03 березня 2016 року у відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 615 (z1609-14) .

Постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала Володимира Степановича (третьої особи по справі) від 22 квітня 2016 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в сумі 8 500 гривень (вісім тисяч п'ятсот гривень).

Постановляючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог та вмотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України. Проте, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, наслідки якого не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, також беручи до уваги особу, що притягується до адміністративної відповідальності, який ніде не працює, вперше притягується до адміністративної відповідальності, одразу ж після закінчення ремонту автомобіля доставив такий у митний орган, ступінь його вини та майновий стан, суд прийшов до висновку про можливість звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статей 90, 93, 95 Митного кодексу України, транзитом є митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь - якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Згідно із статтею 102 Митного кодексу України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Статтею 192 Митного кодексу України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до частини третьої статті 470 Митного кодексу України, за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач 20 лютого 2016 року через пункт пропуску "Шегині" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки VOTAGER, реєстраційний номер Республіки Польщі НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, який протягом 10 діб зобов'язаний був вивезти за межі митної території України. Оскільки при в'їзді 15 березня 2016 року в зону митного контролю пункту пропуску "Шегині" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС смугою руху митного контролю "зелений коридор" із України до Республіки Польща і проходженні позивачем митного контролю, встановлено відсутність в АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, відносно відповідача було складено протокол про порушення митних правил.

У зв'язку з наявністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, його підставно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтями 488, 491 Митного кодексу України визначено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

З урахуванням обставин вчинення позивачем порушення митних правил та вищевказаних положень Митного кодексу України (4495-17) порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України починається з моменту закінчення визначеного строку для транзиту (вивезення) автомобіля і триває протягом всього часу невиконання цієї вимоги. Виявленням порушення, на думку колегії суддів апеляційного суду, є виявлення протиправних, винних (умисних або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також виявлення здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Вданому випадку порушення виявлено 15 березня 2016 року у зв'язку з в'їздом позивача у зону митного контролю і можливістю органу, який вправі складати протоколи про порушення митних правил, з'ясувати наявність передбачених ст. 458 Митного кодексу України ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України.

Щодо тверджень позивача про можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що суд першої інстанції не обґрунтовано послався на приписи статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, при малозначності вчиненого правопорушення, може звільнити особу від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Разом з цим, суть вчиненого правопорушення та його характер не дають підстав вважати вчинене позивачем правопорушення малозначним, а тому і висновок суду першої інстанції з приводу цього є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з отриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Проте, при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог. Колегія суддів дійшла до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав щодо зміни постанови заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала В. С. і, відповідно, для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд апеляційної інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому зробив правильний висновок про скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.