Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання права користування жилим приміщенням. Позивач зазначав, що відповідачка є його матір'ю і їй на праві власності належить будинок по АДРЕСА_1. В цьому ж будинку, як член сім'ї його власника, проживав і він. Однак, через постійні конфлікти з відповідачкою змушений був залишити будинок та переселитися в незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_2. Посилаючись на те, що відповідачка незаконно намагається позбавити його права користування будинком, позивач просив визнати за ним таке право.

У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування належним їй будинком по АДРЕСА_1 з тих підстав, що відповідач вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року, в первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного відмовити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про відмову у визнанні права користування спірним жилим приміщенням та визнаючи ОСОБА_1 таким, що втратив це право суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 вибув на інше постійне місце проживання, припинив сімейні стосунки з власником будинку, відтак, втратив право користування будинком.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до положень ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. Таке право вони втрачають лише в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків з власником.

Встановивши, що ОСОБА_1 вибув на інше постійне місце проживання і припинив внаслідок цього сімейні стосунки з власником спірного будинку ОСОБА_2 суд обґрунтовано визнав його таким, що втратив право користування спірним будинком та відмовив йому в позові про визнання за ним права користування будинком.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, а тому касаційну скаргу відповідно до ст. 337 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити і залишити рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.