Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Донецькміськгаз" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ "Донецькміськгаз" про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що вона в березні 2007 року купила будинок АДРЕСА_1 та вселилася в цей будинок, на день її вселення попередній власник будинку не мав заборгованості по оплаті спожитого газу, однак у вересні 2007 року відповідач їй направив повідомлення про наявність у неї заборгованості в розмірі 1 910 грн. 79 коп., а згодом припинив газопостачання будинку й вона була змушена сплатити відповідачу 1 955 грн. 47 коп. для його поновлення, але нарахування ВАТ "Донецькміськгаз" заборгованості є незаконним, чим їй завдана матеріальна шкода.

Позивачка просила стягнути з відповідача 1 955 грн. 47 коп.

Згодом ОСОБА_1 доповнила позов, зазначала також, що неправомірними діями ВАТ "Донецькміськгаз" їй завдана й моральна шкода, просила стягнути 3 000 грн. на відшкодування такої шкоди, а також 500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що дії ВАТ "Донецькміськгаз" щодо перерахунку ОСОБА_1 ціни на газ за 1 півріччя 2007 року відповідали вимогам Правил надання населенню послуг з газопостачання, нормами зазначених Правил передбачено, що перерахунок проводиться із урахуванням спожитого газу за 6 місяців, і не передбачено будь-якого іншого порядку перерахунку в зв'язку зі зміною власника будинку за час користування послугами з газопостачання.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (2246-99-п) , зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 13 червня 2007 року (821-2007-п) (далі - Правила), розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1672 від 19 грудня 2006 року (z1330-06) , чинною на час виникнення спірних правовідносин, було затверджено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, й установлено, що за наявності газових лічильників за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб. м. на рік ціна за 1 куб. м. газу становить 47,8 коп., а за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб. м. на рік, ціна за 1 куб. м. газу становить 98 коп.

Відповідно до абзацу 14 пункту 10 Правил газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році.

Абзацом 24 пункту 10 цих Правил (2246-99-п) установлено, що за ініціативою газопостачального підприємства або заявою споживача газопостачальне підприємство проводить станом на 1 липня перерахунок оплати вартості використаного природного газу залежно від обсягу його фактичного використання у першому півріччі поточного року та від роздрібних цін, що діяли в першому півріччі поточного року, аналогічно перерахунку, який проводиться за підсумками року станом на 1 січня. При цьому слід враховувати, що обсяг фактично використаного споживачем природного газу у першому півріччі поточного року становить 60 відсотків річного обсягу споживання природного газу, згідно з яким застосовуються роздрібні ціни на природний газ. Такий перерахунок здійснюється до 1 серпня поточного року.

За змістом зазначених норм Правил (2246-99-п) газопостачальне підприємство проводить перерахунок оплати вартості використаного природного газу залежно від обсягу фактичного використання споживачем газу та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, відповідно щороку станом на 1 січня та за перше півріччя року станом на 1 липня.

При цьому перерахунок проводиться окремо щодо кожного споживача й ураховується обсяг фактично використаного газу саме споживачем за відповідний період.

Згідно пункту 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Судом установлено, що 2 березня 2007 року ОСОБА_1 купила будинок, в якому встановлено газове обладнання та газовий лічильник, на час продажу зазначеного будинку попередній його власник не мав перед ВАТ "Донецькміськгаз" заборгованості по оплаті спожитого газу. 20 березня 2007 року позивачка уклала з відповідачем договір про надання послуг з газопостачання.

Також установлено, що ВАТ "Донецькміськгаз" на підставі пункту 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання станом на 1 липня 2007 року провело перерахунок оплати вартості газу для ОСОБА_1 за 1 півріччя 2007 року, за результатами такого перерахунку відповідач установив, що мешканцями будинку АДРЕСА_1 за 1 півріччя 2007 року спожито 3 763 куб. м. газу, що в перерахунку на 100% річного обсягу споживання становить більше, ніж 6 000 куб. м.

З урахуванням наведеного, ВАТ "Донецькміськгаз" визначило ціну на газ для позивачки за 1 півріччя 2007 року в розмірі 0, 98 грн., а не 0, 478 грн. за 1 куб. м., на підставі такого перерахунку у вересні 2007 року відповідач повідомив позивачку про наявність у неї заборгованості по оплаті спожитого газу в розмірі 1 910 грн. 79 коп. 3 жовтня 2007 року ВАТ "Донецькміськгаз" припинило газопостачання будинку ОСОБА_1, але в той же день вона сплатила визначену їй відповідачем суму заборгованості, й газопостачання було поновлене.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1, зокрема, зазначала, що вона вселилася в будинок 11 березня 2007 року, з часу вселення й до липня 2007 року вона фактично використала 1 779 куб. м. газу та відповідно оплатила спожитий за цей період газ у повному обсязі, сплативши 826 грн. 92 коп. із розрахунку 0, 478 грн. за 1 куб. м., тому за 1 півріччя 2007 року вона жодним чином не перевищила визначений Правилами ліміт обсягу споживання, який би давав відповідачу право визначити їй ціну на газ із розрахунку 0, 98 грн. за 1 куб.м., нарахування їй заборгованості за спожитий газ є незаконним.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України пояснень позивачки належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і не встановив та не зазначив у рішенні з якого часу саме ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання за адресою будинку АДРЕСА_1.

При цьому суд установив, що при проведенні перерахунку оплати вартості використаного природного газу станом на 1 липня 2007 року ВАТ "Донецькміськгаз" узяло до уваги обсяг газу, який фактично використаний за 1 півріччя 2007 року не лише ОСОБА_1, а й попереднім власником будинку, але не дав оцінки такому факту з огляду на положення Правил і передчасно дійшов до висновку про правомірність дій відповідача.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.