Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету й недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованих споруд за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2008 року,

У вересні 2002 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними дій щодо відмови в видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання видати державний акт. У подальшому, уточнивши позовні вимоги, додатково визначили відповідачами голову Івано-Франківської міської ради та начальника Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів і просили зобов'язати начальника Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів підготувати та передати на підпис голові Івано-Франківської міської ради державний акт на право власності на земельну ділянку на їхнє ім'я відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 травня 2002 року № 182 на земельну ділянку площею 0,0509 га по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ними відповідно до чинного земельного законодавства підготовлено технічну документацію з проведення земельно-кадастрової інвентаризації для приватизації вказаної земельної ділянки, однак відповідачі безпідставно зволікають із підготовкою державного акта на право власності на земельну ділянку та його видачею.

У серпні 2004 року позивачі звернулись до суду з позовом до міського голови м. Івано-Франківська про зобов'язання підписати підготовлений і поданий йому на підпис міським управлінням земельних ресурсів державний акт на право їхньої приватної власності на земельну ділянку площею 0,0509 га по АДРЕСА_1, зазначаючи, що цей державний акт подано до міської ради на підпис керівнику, але він безпідставно його не підписує, не реагуючи на їхні неодноразові усні та письмові звернення із цього приводу.

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 травня 2002 року № 182 у частині передачі в спільну сумісну приватну власність земельної ділянки площею 0,0509 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 8 квітня 2005 року на ім'я ОСОБА_2, посилаючись на те, що оспорюваним рішенням міськвиконкому частину земельної ділянки площею 0,023 га з прибудинкової території належного їй будинку АДРЕСА_2, без її згоди на вилучення, передано в приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

У червні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку; виконати приписи та розпорядження головного архітектора міста щодо знесення самовільно збудованих споруд, а саме: дерев'яного сараю, згорілого туалету й паркана, які розташовані на земельній ділянці; забрати городні насадження та не чинити їм перешкод у встановленні паркана зовнішньої межі землекористувача, а також надати їм можливість користуватись земельною ділянкою на свій розсуд і за цільовим призначенням. В обґрунтування позову зазначали, що при прийнятті міськвиконкомом рішення від 21 травня 2002 року № 182 про передачу в їхню спільну сумісну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не була власником будинку АДРЕСА_2, балансоутримувачем будинку була ЖЕО-2, а вся прибудинкова територія була власністю Івано-Франківської міської ради. Мешканка квартир АДРЕСА_3 ОСОБА_6 самовільно використовувала всю земельну ділянку площею 0,079 га під сміттєзвалище, що й стало причиною двох пожеж, у зв'язку із чим виносились приписи головним архітектором про знесення самочинних споруд. Земельна ділянка площею 0,023 га, на яку претендує ОСОБА_1, була в багаторічному використанні власниками будинку АДРЕСА_1, що підтвердила письмовою заявою мешканка квартири АДРЕСА_4. У 2004 році ОСОБА_1 на їхній земельній ділянці самовільно звела дерев'яний сарай для утримання свійських тварин і впритул до їхнього будинку встановила шиферний паркан, чим повністю унеможливила їхнє користування наданою земельною ділянкою.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2006 року об'єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету та недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки й знесення самовільно побудованих споруд і за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання начальника Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів підготувати та передати на підпис голові Івано-Франківської міської ради державний акт на право їхньої власності на земельну ділянку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2006 року вказані справи об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до міського голови м. Івано-Франківська про зобов'язання підписати підготовлений та поданий йому на підпис міським управлінням земельних ресурсів державний акт на право їхньої власності на земельну ділянку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2008 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, голови Івано-Франківської міської ради, начальника Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів про зобов'язання начальника Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів підготувати та передати на підпис голові Івано-Франківської міської ради державний акт на право власності на земельну ділянку та за їхнім позовом до міського голови м. Івано-Франківська про зобов'язання підписати підготовлений і поданий йому на підпис міським управлінням земельних ресурсів державний акт на право власності на земельну ділянку закрито відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

18 лютого 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 доповнили та уточнили зустрічні позовні вимоги, просили зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкод у користуванні земельною ділянкою на свій розсуд і за її цільовим призначенням, тобто для здійснення добудови з дотриманням установлених зовнішніх меж землекористування при винесенні зовнішніх меж у натурі згідно з технічною документацією та планом земельної ділянки в державному акті на право власності на земельну ділянку; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка належить їм на праві спільної сумісної приватної власності. Знесення самовільно збудованих некапітальних споруд, а саме: аварійного сараю, згорілого туалету та шиферного паркана, які розташовані на належній їм земельній ділянці, ОСОБА_2 просив покласти на нього.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку та не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 перешкод у користуванні цією ділянкою. Зобов'язано ОСОБА_1 знести самовільно збудовані некапітальні споруди, а саме: сарай, туалет і шиферний паркан, які розташовані на спірній земельній ділянці. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 травня 2002 року № 182 у частині затвердження матеріалів земельно-кадастрової документації й передачі в спільну сумісну приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 спірної земельної ділянки та недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 8 квітня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 посилаються на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що рішення міськвиконкому від 21 травня 2002 року № 182 прийнято без урахування меж земельно-кадастрової документації та фактичного користування земельною ділянкою, а також без попереднього вилучення спірної земельної ділянки в законних землекористувачів, тому воно є незаконним, а державний акт на право власності на земельну ділянку від 8 квітня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 - недійсним. Крім того, указаний державний акт видано на підставі скасованого рішення суду.

При розгляді справи апеляційним судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.