Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного закладу "Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція", державного закладу "Херсонська обласна санітарно-епідеміологічна станція" про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, скасування наказу про зняття звання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою державного закладу "Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 жовтня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом державного закладу "Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція", державного закладу "Херсонська обласна санітарно-епідеміологічна станція" про скасування наказу про зняття звання, поновлення на роботі, скасування наказу про зняття звання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що він працював у відповідача на посаді лікаря-епідеміолога і наказом №127 від 24 листопада 2004 року незаконно знято звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю "епідеміологія", а наказом №6 від 1 лютого 2008 року він необґрунтовано звільнений з посади лікаря-епідеміолога за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Посилаючись на те, що справжньою причиною його звільнення було упереджене ставлення до нього адміністрації, позивач просив скасувати накази № 6 від 1 лютого 2008 року та № 127 від 24 листопада 2004 року, поновити його на роботі і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 травня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 жовтня 2008 року рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування наказу №127 від 24 листопада 2004 року залишено без змін. У частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування наказу №6 від 1 лютого 2008 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_3 Скасовано наказ №6 від 1 грудня 2008 року з 1 лютого 2008 року, стягнуто з державного закладу "Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 623 грн.

У касаційній скарзі державний заклад "Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 відбулося поза межами встановленого законодавством строку і проведене без правової підстави.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що лікар ОСОБА_3 19 листопада 1999 року проходив атестацію в атестаційній комісії при Херсонській обласній санітарно-епідеміологічній станції, і наказом від 29 листопада 1999 року №144 йому присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю "епідеміологія".

Пунктом 1.10 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 грудня 1997 року №359 (z0014-98) (далі – Положення), передбачено, що особи, яким присвоєна кваліфікаційна категорія, проходять атестацію на її підтвердження не рідше одного разу в п’ять років.

Однак ОСОБА_3, будучи ознайомлений з наказом від 27 травня 2004 року №58 про проведення атестації, не подав документів, визначених п. 3.4 Положення, і не з’явився на атестаційну комісію без поважних причин.

Наказом виконуючого обов’язки головного лікаря Херсонської обласної санітарно-епідеміологічній станції від 24 листопада 2004 року №127 з лікаря-епідеміолога ОСОБА_3 знято звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю "епідеміологія".

Позивач не оскаржив результати атестації у порядку, визначеному Положенням (z0014-98) або безпосередньо до суду, пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення для суду для вирішення трудового спору і не надав суду доказів пропуску цього строку з поважних причин.

Відповідно до п.21 Положення (z0014-98) особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію, не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності без попереднього проходження стажування.

Наказом виконуючого обов’язки головного лікаря Херсонської обласної санітарно-епідеміологічній станції від 1 лютого 2008 року №6 ОСОБА_3 звільнено з посади лікаря-епідеміолога державного закладу"Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція" на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог у зв’язку з відсутністю у ОСОБА_3 відповідного звання, неможливістю займатися лікарською діяльністю за спеціальністю "епідеміологія" і відсутністю можливості переведення його на іншу роботу.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного закладу "Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 жовтня 2008 року скасувати, рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 травня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.