Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про виселення,

У квітні 2005 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення.

Зазначав, що відповідачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з вибухом газу, який стався в зазначеному будинку, квартира № 3 стала непридатною для проживання.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20 жовтня 2004 року відповідачам була надана квартира АДРЕСА_2 для тимчасового проживання строком на два місяці на час проведення ремонтних робіт з відновлення квартири та виділені кошти для відновлення квартири.

Посилаючись на те, що відповідачі зволікають із проведенням ремонтних робіт, строк, наданий для проживання у квартирі АДРЕСА_2, закінчився, відповідачі добровільно не бажають виселитися із зазначеної квартири, просив виселити їх із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 липня 2008 року позовні вимоги виконавчого комітету Ужгородської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2008 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 липня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Ужгородської міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Ужгородської міської ради просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Ужгородської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 є непридатною для життя та що виселення наймача з наданого йому на час капітального ремонту будинку жилого приміщення можливе в разі, якщо суд установить, що ремонт раніше займаного ним приміщення закінчився й воно знаходиться в придатному для проживання стані.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що внаслідок вибуху газу та пожежі, що сталися 29 вересня 2004 року на мансардному поверсі у квартирі АДРЕСА_3, зазнав значних пошкоджень будинок № 123, у результаті чого квартира АДРЕСА_1, в якій мешкали відповідачі, стала непридатною для проживання.

Відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 30 вересня 2004 року відповідачам були виділені кошти для ремонту належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1.

На час проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 282 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були тимчасово вселені до квартири АДРЕСА_2 строком на два місяці згідно з поданою відповідачами заявою.

Відповідно до ст. 818 ЦК України тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

Згідно зі ст. 98 ЖК УРСР тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Установивши, що відповідачі були вселені до квартири АДРЕСА_2 тимчасово, строком на два місяці та що погоджений сторонами строк проживання в спірній квартирі закінчився, а відповідачі як тимчасові мешканці відмовляються звільнити займане помешкання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог виконавчого комітету Ужгородської міської ради про їх виселення.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2008 року скасувати, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 липня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.