Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Кравцов О.В.,

Єрьомін А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Національний Банк України, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи - Національного Банку України про:

- визнання неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. щодо визнання нікчемним договору № 013-21061-170215 від 17.02.2015 року банківського вкладу (депозиту "Лояльний"), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5;

- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідація ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_5, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_5, згідно договору №013-21061-170215 від 17.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач визнав договір банківського вкладу з позивачем нікчемним та не включив позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що призвело до порушення його прав на отримання коштів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" №013-21061-170215 від 17.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5

Визнано протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_5 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №013-21061-170215 від 17.02.2015 року.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_5, якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір № 013-21061-170215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США (далі договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 6500 доларів США, на строк до 19.03.2015 року із виплатою відсотків. Відповідно до п.1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання цього договору.

Згідно платіжного доручення та виписок по особовим рахункам, грошові кошти у сумі 6500 доларів США були перераховані на рахунок позивача безготівковим розрахунком з рахунку НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7.

2 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

За наслідками засідання комісії перевірки правочинів за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк", оформленого протоколом від 15.09.2015 року, та відповідно до наказу відповідача від 16.09.2015 р. № 813 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" було застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI(далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ).

У зв'язку з вказаним, 23.09.2015 року позивачу було направлено повідомлення № 8821/1044 про нікчемність вищенаведеного договору банківського вкладу.

В подальшому, 02.10.2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. з 05.10.2015 року до 04.10.2017 року.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_5 посилалась на те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. протиправно не включено її до переліку Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення відповідача про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та Банком є необґрунтованим та таким, що порушує право позивача на отримання коштів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками. Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-УІ (4452-17) .

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно із частинами першої, другою статті 26 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За змістом ч.1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону N 4452-УІ, уповноважена особа фонду - працівник Фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з ч. 2. ст. 38 Закону N 4452-УІ, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження

тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Абзацом 2 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

За матеріалами справи встановлено, що нормативно-правовий акт Фонду гарантування вкладів, який би визначав порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій фонду у разі їх виявлення - відсутній.

Дії відповідача по створенню комісії, дії комісії по проведенню перевірки, винесення відповідачем оспорюваного наказу від 16.09.2015 року про застосування наслідків нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту) не передбаченні чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи правомірність прийнятих Уповноваженою особою наказу та розпорядження, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

За змістом ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України: здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Із вищезазначеного слідує, що Уповноважена особа Фонду наділена розпорядними повноваженнями реагування за наслідками перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час слід зазначити, що таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Як вбачається із матеріалів справи фактичною підставою для визнання відповідачем правочину (договору банківського вкладу) нікчемним згідно п.7 ч.3 статті 38 Закону стали порушення сторонами приписів Постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/ВТ, приписів п.п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням ради директорів ПАТ "Дельта Банк" № 14 від 20.03.2013 року із змінами та доповненнями від 06.08.2014 року та порушення п.1.9 умов Договору.

Разом з тим, відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду від 16.09.2015 року № 813 нікчемність договору банківського вкладу відповідач пов'язує з підставами, передбаченими п.7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб".

Проте, із оскаржуваного рішення відповідача про нікчемність договору банківського вкладу від 16.09.2015 року, не вбачається, які саме обставини свідчать про наявність підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" для визнання вказаного договору нікчемним, а саме - про укладення банком правочину (у тому числі договору), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Обставин, які б беззаперечно свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим правочином та настанням негативних для банку наслідків, що являються підставами для визнання такого правочину нікчемним, по справі не встановлено.

Таким чином, за обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення відповідача про визнання нікчемним договору банківського вкладу позивача та застосування відповідних наслідків є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, судами вірно зазначено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. не доведено наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до вищевказаного договору та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_5, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до наведеного договору банківського вкладу.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.