Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2008 року,

У серпні 2007 року ВАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування зазначало, що 11 серпня 2005 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1385, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 22 500 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та проводити погашення кредиту щомісячно у сумі 375 грн. шляхом внесення готівкових коштів до каси банку та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12 % річних. Згідно з додатковою угодою № 2 від 1 листопада 2005 року кредитна ставка за згодою сторін збільшена з 12 % до 16 %. Кредитним договором передбачено, що строк кредитування становить 60 місяців з остаточним терміном погашення не пізніше 10 серпня 2010 року. Крім того, кредитним договором передбачено право банку в разі порушення позичальником умов договору достроково стягнути кредит та суму нарахованих відсотків та усіх інших платежів, що підлягають сплаті. 11 серпня 2005 року банк з кредитного рахунку НОМЕР_1 видав позичальнику кредит у сумі 22 500 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ФОП "ОСОБА_3" НОМЕР_2 у Ворошиловському відділенні № 25 Ощадного банку України у м. Донецьку для придбання побутової техніки на підставі наданого позичальником договору купівлі-продажу від 9 серпня 2005 року на придбання холодильника "Libherr" та телевізора "Panasonic". Однак, за період користування кредитом позичальник сплатив на погашення суми основного боргу та відсотків за користування кредитом лише за два місяці. Отже, загальна сума заборгованості позичальника перед банком становить 29 919 грн. 70 коп. Банк у виконання умов договору надіслав позичальнику письмову вимогу про сплату боргу за кредитним договором з попередженням про дострокове стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

На забезпечення повернення кредитних коштів було укладено договір поруки № 1 між банком та ОСОБА_2 від 11 серпня 2005 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а саме: погашення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, штрафів, пені та інших платежів у розмірі, порядку та умовах, зазначених у кредитному договорі. Згідно з указаним договором поруки, у випадку невиконання позичальником зобов'язань перед кредитором згідно кредитного договору поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Крім того, у разі невиконання поручителем своїх зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період стягнення такої пені від несплаченої суми платежу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір застави майна від 11 серпня 2005 року. Предметом застави є майно, а саме: холодильник "Libherr" та телевізор "Panasonic", придбані позичальником на підставі договору купівлі-продажу від 9 серпня 2005 року. Вказаним договором застави передбачено право заставодержателя у випадку втрати предмета застави або його пошкодження вимагати відновлення предмета застави або заміни іншим майном такої ж вартості.

21 лютого 2006 року під час перевірки наявності заставленого майна за адресою його зберігання уповноваженими працівниками банку складено акт про відсутність майна за вказаною адресою.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2008 року, позов ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 29 919 грн. 70 коп. та 329 грн. 20 коп. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено, оскільки згідно з додатковою угодою № 2 від 1 листопада 2005 року кредитна ставка за згодою банку та позичальника, але без згоди поручителя, збільшена з 12 % до 16 %, тому останній, згідно з умовами договору поруки не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов ВАТ "Державний ощадний банк України", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно виходив із того, що позичальником порушено взяті на нього зобов'язання щодо вчасного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, унаслідок чого утворилася заборгованість, що станом на 11 серпня 2005 року становила 29 919 грн. 70 коп. з яких: 21 677 грн. 4 коп. - заборгованість за отриманим кредитом та 6 195 грн. 47 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.