Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання розпорядження незаконним та зобов'язання укласти договір оренди, за касаційними скаргами Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 25 травня 2006 року головою Мелітопольської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 405 про надання згоди на розроблення технічної документації по передачі йому в оренду земельної ділянки-пасовища із земель запасу Семенівської сільської ради.

На підставі цього розпорядження він підготував необхідні документи та отримав висновки уповноважених органів щодо згоди на відведення земельної ділянки.

Не дивлячись на це, договір оренди з ним підписано не було. На його звернення до голови Мелітопольської районної державної адміністрації з цього питання в листопаді 2006 року отримав негативну відповідь.

Крім того, розпорядженням голови Мелітопольської районної державної адміністрації № 860 від 8 грудня 2006 року прийнято рішення про втрату чинності розпорядження № 405 та повернення спірної ділянки до земель запасу.

Вважаючи, що останнє розпорядження суперечить вимогам закону, ОСОБА_1 просив суд визнати розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації № 860 від 8 грудня 2006 року таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства та визнати його недійсним, а також зобов'язати відповідачів укласти з ним договір оренди на земельну ділянку, що розташована на території Семенівської сільської ради Запорізької області за межами населеного пункту с. Семенівка площею 682804,46 кв. м і периметром 4906,17 м, з кадастровим номером 2323084000:02:055:0001, відповідно до розпорядження № 405.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року, позов задоволено: визнано розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 8 грудня 2006 року № 860 про втрату чинності його розпорядження від 25 травня 2006 року № 450 таким, що не відповідає діючому законодавству та визнано його недійсним; зобов'язано Семенівську сільську раду Мелітопольського району Запорізької області та Мелітопольську районну державну адміністрацію укласти з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки на території сільської ради за межами с. Семенівка площею 682804,46 кв. м і периметром 4906,17 м, з кадастровим номером 2323084000:02:055:0001, відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25 травня 2006 року № 450.

В обґрунтування касаційних скарг відповідачі посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач вчасно виконав приписи розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 25 травня 2006 року № 450 і виготовив технічну документацію для укладення з ним договору оренди земельної ділянки, а тому районна державна адміністрація не мала правових підстав для скасування цього розпорядження та для відмови в укладенні з ним договору оренди земельної ділянки.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи місцевий суд виходив із того, що 25 квітня 2006 року на загальних зборах громади громадських випасів с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області було прийнято рішення про оформлення договору оренди земельної ділянки-пасовища площею 70 га на одного члена громади - ОСОБА_1

28 квітня 2006 року позивач звернувся до голови Мелітопольської районної державної адміністрації із заявою про передачу йому в оренду зазначеної земельної ділянки, а 25 травня 2006 року головою Мелітопольської районної державної адміністрації було видано розпорядження № 405 про надання ОСОБА_1 згоди на розроблення технічної документації по передачі земельної ділянки в оренду, відповідно до якого позивач повинен був у місячний термін замовити розроблення технічної документації.

ОСОБА_1 у цей термін замовив розроблення технічної документації, однак розпорядженням голови Мелітопольської районної державної адміністрації № 860 від 8 грудня 2006 року визнано таким, що втратило чинність попереднє розпорядження № 405, з посиланням на те, що громада мешканців с. Семенівка висловили ОСОБА_1 недовіру та утворила кооператив "Гольштадт" для обслуговування спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом цієї норми закону ніхто не може бути примушений до укладення договору, що не відповідає його волі.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом та іншими законами України.

Проте, зобов'язуючи відповідачів укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки, місцевий суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та не вирішив питання, на підставі якої норми матеріального закону на відповідачів може бути покладено такий обов'язок, чи може розпорядження щодо згоди на розроблення технічної документації із землеустрою бути підставою для укладення договору та чи може сільська рада бути стороною такого договору щодо земель, які розташовані поза межами села.

Крім того, вирішуючи вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Мелітопольської райдержадміністрації № 860 від 8 грудня 2006 року, суд першої інстанції не вирішив питання, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин і є підставою для задоволення таких вимог, а також належним чином не перевірив заперечень відповідачів щодо правомірності оскаржуваного розпорядження.

За таких обставин місцевий суд не повністю визначився з характером спірних правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг відповідачів.

З огляду на наведене, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.