Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що в період з 1976 року до грудня 1999 року працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості.

Висновком МСЕК від 12 січня 2006 року йому вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково з визначенням інвалідності ІІІ групи.

Посилаючись на те, що втратою професійної працездатності йому завдано моральну шкоду, просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на його користь 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на його користь 12 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що ОСОБА_1 у період з 1976 року до грудня 1999 року працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості.

Висновком МСЕК від 12 січня 2006 року йому вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково з визначенням інвалідності ІІІ групи.

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що позов підлягає частковому задоволенню з підстав, передбачених статтями 1, 21, 28 та 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

З такими висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд.

Проте погодитися з такими висновками не можна.

Згідно з пунктом 27 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзацу четвертого статті 1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей зупинено на 2006 рік.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору помилково застосовано норми Закону, що не підлягали застосуванню.

Ураховуючи, те що підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 став висновок МСЕК від 12 січня 2006 року, а дію норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , на підставі яких здійснюється відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, було зупинено на 2006 рік пунктом 27 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув, у порушення вимог статті 303 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги.

Ураховуючи те, що фактичні обставини справи встановлені судами правильно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 341 ЦПК України ухвалені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве задовольнити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.