Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, третя особа – ОСОБА_9, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та визнання договору іпотеки недійсним,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 67 500 грн. матеріальної шкоди та 50 тис. моральної шкоди, а також зобов’язати відповідача повернути йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, видане 21 серпня 2006 року виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, і державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 26 грудня 2006 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 2645, кадастровий номер 3222485901:01:018:0027, та ключі від дверей спірного будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належить будинокАДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0811га за тією ж адресою. У грудні 2006 року ОСОБА_7 самовільно зайняв будинок, в якому мешкає до теперішнього часу без відповідної правової підстави.

Унаслідок неправомірних дій відповідача, зокрема у зв’язку з тим, що він іншого житла не має, вимушений винаймати житло в іншої особи, за що сплатив 67 500 грн., вважає, що йому такими діями відповідача завдана матеріальна та моральна шкода, яку й просить стягнути на свою користь.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року земельної ділянки, укладеного між ним та ОСОБА_6, дійсним; визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,0811 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, 72, і на будинок № 72 загальною площею 316,4 кв.м, який розташований за цією адресою. Крім того, просив визнати недійсними: іпотечний договір № 348/ФКВ-05 від 13 жовтня 2005 року та договори від 15 листопада 2006 року й від 18 листопада 2006 року про внесення змін і доповнень до іпотечного договору; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_6; визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 липня 2006 року № 496, а саме пункти 2, 3, 4, та зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зняти заборону на відчуження житлового будинку. Просив зобов’язати ОСОБА_7 повернути йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, видане 21 серпня 2006 року виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради на будинок АДРЕСА_1; державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 26 грудня 2003 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів за № 2645 та ключі від дверей у будинку № 72 по вул. Миру в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року, укладеним у простій письмовій формі, придбав в ОСОБА_10 спірну земельну ділянку площею 0,0811 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, 72. У строк до 14 лютого 2005 року вони домовилися посвідчити цей договір нотаріально, проте ОСОБА_6 від нотаріально посвідчення зазначеного договору ухиляється. Згідно з умовами договору, на вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_6 зобов’язався побудувати будинок за його кошти, сума яких входила до ціни земельної ділянки, здати його в експлуатацію та передати йому.

Відповідно до умов договору ОСОБА_6 побудував житловий будинок на умовах та у строки, установлені договором, і ввів його в експлуатацію, проте всупереч досягнутим домовленостям зареєстрував право власності на спірний будинок за собою та уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ( далі - ТОВ "Український промисловий банк") іпотечний договір від 13 жовтня 2005 року (зі змінами та доповненнями) на земельну ділянку й житловий будинок.

Посилаючись на зазначене, просив задовольнити його зустрічний позов і відмовити в первісному позові.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 14 грудня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Визнано право власності за ОСОБА_7 на жилий будинок та земельну ділянку площею 0,0811 га, кадастровий номер 3222485901:01:018:0027, що розташована на АДРЕСА_1. Визнано недійсними іпотечний договір № 348/ФКВ-05 від 13 жовтня 2005 року та договори від 15 листопада 2006 року й від 18 листопада 2006 року про внесення змін і доповнень до іпотечного договору, укладені між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_6 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, видане 21 серпня 2006 року виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Визнано недійсними та скасовано пункти 2, 3 та 4 рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 липня 2006 року № 496. Зобов’язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зняти заборону на відчуження жилого будинку АДРЕСА_1, накладену 15 листопада 2006 року та зареєстровану в реєстрі за № 3857.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Український промисловий банк" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального й процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав і обов’язків для сторін.

Визнаючи спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14 грудня 2004 року дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, суди в порушення вимог чинного законодавства на вищезазначені вимоги закону уваги не звернули.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно: жилий будинок і земельна ділянка площею 0,0811 га, кадастровий номер 3222485901:01:018:0027 - знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, 72, що територіально відноситься до Києво-Святошинського районного суду Київської області, тому справа щодо нерухомого майна повинна розглядатися в цьому районі за місцем знаходження майна.

Крім того, не підсудна була справа й за первинним позовом ОСОБА_6 Подільському районному суду м. Києва за загальними правилами підсудності – за місцем проживання відповідача ОСОБА_7 ( ст. 109 ЦПК України).

Так, згідно з довіреністю, яку ОСОБА_7 видав ОСОБА_11 на участь у цій справі, посвідченою 19 березня 2009 року приватним нотаріусом, він постійно мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_3, як штучно зазначено в позові.

У порушення вимог ст. 116 ЦПК України суд не передав справу за позовом ОСОБА_6 до належного суду та в порушення вимог ст. ст. 114, 126 ЦПК України розглянув два позови, які не є однорідними позовними вимогами й не є взаємопов’язаними, а також не постановив ухвалу про їх об’єднання в одне провадження.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року скасувати, справу передати на розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.