Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Будматеріали-99" про визнання незаконним рішення загальних зборів співвласників від 16 листопада 2007 року, допуск до виконання обов'язків директора, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом КП "Будматеріали - 99" до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення загальних зборів працівників підприємства від 9 листопада 2007 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 8 листопада 2007 року його поновлено на посаді директора КП "Будматеріали- 99" з 3 липня 2007 року.

Рішенням загальних зборів працівників підприємства від 9 листопада 2007 року його добровільно поновлено на посаді директора та запропоновано ОСОБА_2, який у період його звільнення виконував обов'язки директора, передати йому усі фінансові та інші документи, необхідні для виконання повноважень директора. 12 листопада 2007 року державним виконавцем ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду щодо поновлення його на роботі.

Однак, 16 листопада 2007 року рішенням загальних зборів засновників КП"Будматеріали-99" його знову звільнено з посади директора підприємства на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України - за втратою довіри. Вважає, що дане рішення є незаконним, скільки згідно Статуту підприємства рішення про його звільнення можуть приймати тільки на загальних зборах працівників підприємства (трудового колективу), а не на зборах засновників підприємства.

Крім того, за п. 2 ст. 41 КЗпП України він не міг бути звільнений, оскільки безпосередньо не обслуговував грошові чи товарні цінності та не було його винних дій, які б давали підстави для втрати довіри зі сторони власника чи уповноваженого ним органу.

Оскільки, з 16 листопада 2007 року він не має доступу до робочого місця з вини відповідача, просив стягнути на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Не погоджуючись із заявленим позовом, КП "Будматеріали-99" звернулися до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що про дату проведення загальних зборів працівників підприємства від 9 листопада 2007 року усі співвласники підприємства не були повідомлені належним чином. Особи, вказані у протоколі загальних зборів працівників підприємства, на час проведення зборів були звільнені з роботи, тому цими зборами не могли прийматися рішення через відсутність кворуму, як цього вимагають норми Статуту підприємства.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 29 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено строк звернення із зазначеним позовом. Зобов'язано КП "Будматеріали - 99" допустити позивача до роботи на посаді директора КП "Будматеріали - 99", а саме : передати робочий кабінет, забезпечити його безперешкодний доступ у будь-яке приміщення чи споруду на території підприємства, передати усі документи на будь-яких носіях, в тому числі електронних, технічні засоби та атрибути, зокрема : печатки, штампи, необхідні та доступні для повноцінного здійснення передбачених Статутом підприємства повноважень директора.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 782 грн. 27 коп.

Стягнуто на користь позивача 900 грн. завданої моральної шкоди.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 6 серпня 2008 року рішення Ковельського міськрайонного суду від 29 травня 2008 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що йому не було вручено наказу про його звільнення з посади директора, а тому без поважних причин пропущено передбачений ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору та не надано належних доказів поважності причин пропуску цього строку.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний в місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач про порушення свого права на поновлення його на посаді директора підприємства за попереднім рішенням суду дізнався лише з того часу, коли йому стали чинити перешкоди та не допускати до робочого місця після прийняття 16 листопада 2007 року загальними зборами співвласників товариства рішення про його звільнення з посади директора.

До суду позивач з позовом звернувся 5 березня 2008 року та просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення, оскільки попереднє рішення суду, яким його поновлено на роботі не було виконано та постановою начальника ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції від 18 грудня 2007 року скасовано постанову державного виконавця від 26 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа суду про поновлення позивача на посаді директора КП "Будматеріали-99" з 3 липня 2007 року та виконавче провадження відновлено. Ухвалою суду від 21 лютого 2008 року вищезазначена постанова скасовано та виконавче провадження закінчено.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що виконавче провадження по виконанню рішення суду про поновлення позивача на посаді директора КП "Будматеріали - 99" з 3 липня 2007 року залишилося відкритим до закінчення тримісячного строку звернення до суду, що перешкоджало позивачу пред'явити в судовому порядку вимогу про зобов'язання відповідача допустити його до роботи та визначитися з іншими позовними вимогами, тому строк пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Крім того, апеляційний суд у порушення вимог ст. 60 ЦПК України тягар доказування факту про те, що позивачем не доведено, що йому не було вручено наказ про звільнення покладено на позивача. Однак ці обставини має довести роботодавець, - він має довести, що вручив йому наказ про звільнення під розписку ( ч. 4 ст. 149 КЗпП України).

Оскільки судом першої інстанції на підставі зібраних доказів встановлено, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причин та він підлягає поновленню, у апеляційного суду не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в ухвалі підстав, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції, виключивши з нього третій абзац : "Зобов'язати КП "Будматеріали - 99" допустити позивача до роботи на посаді директора КП "Будматеріали - 99", а саме : передати робочий кабінет, забезпечити його безперешкодний доступ у будь-яке приміщення чи споруду на території підприємства, передати усі документи на будь-яких носіях, в тому числі електронних, технічні засоби та атрибути, зокрема : печатки, штампи, необхідні та доступні для повноцінного здійснення передбачених Статутом підприємства повноважень директора", оскільки створити для працівника належні умови для виконання покладених на нього обов'язків є обов"язком підприємства ( ст. 29 КЗпП України) та викласти його у такій редакції :"Поновити ОСОБА_1 на посаді директора КП "Будматеріали - 99" з дня звільнення.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 6 серпня 2008 року скасувати та залишити без змін рішення Ковельського міськрайонного суду від 29 травня 2008 року, виключивши із рішення Ковельського міськрайонного суду від 29 травня 2008 року третій абзац, виклавши його у такій редакції : "Поновити ОСОБА_1 на посаді директора колективного підприємства "Будматеріали - 99" з дня звільнення".

Рішення оскарженню не підлягає.