Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення неустойки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 2 вересня 2008 року,

У червні 2008 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 29 січня 2008 року ОСОБА_1 придбала в магазині "Фокстрот" у приватного підприємця (далі - ПП) ОСОБА_2 пральну машину "INDESIT WIL 85 ЕХ" вартістю 2265 грн. з гарантійним терміном експлуатації 2 роки. В березні 2008 року в пральній машині виявився істотний недолік. На підставі заяви ОСОБА_1 від 21 березня 2008 року відповідач прийняв пральну машину на діагностику й ремонт на строк не більше 30 діб, тобто до 21 квітня 2008 року.

Однак актом експертизи від 22 травня 2008 року зафіксовано, що пральна машина не підлягає ремонту. В зв'язку з цим 23 травня 2008 року сторони розірвали договір купівлі-продажу цього товару з поверненням ОСОБА_1 його вартості в сумі 2265 грн.

Оскільки термін усунення недоліку проданого товару перевищив договірний строк на 32 дні, представник позивачки просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойку за час прострочення виконання зобов'язання в розмірі 724 грн. 80 коп. з підстав, передбачених п. 9 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2008 року в позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 2 вересня 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 724 грн. 80 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив із того, що ПП ОСОБА_2 права ОСОБА_1, як споживача, порушені не були, а відповідальність за прострочення строку гарантійного ремонту несе сервісний центр, вимог до якого не заявлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що споживач на підставі ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" має право на власний розсуд пред'явити вимогу про усунення недоліків придбаного товару продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, а тому неустойку за прострочення виконання робіт з усунення недоліків товару має бути стягнуто з особи, до якої пред'явлено цю вимогу.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Правовідносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) врегульовані Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506 (506-2002-п) .

Згідно з вимогами п. 37 Порядку відповідальність за якість і безпеку виконаних робіт, термін їх виконання та зберігання товару, прийнятого на гарантійний ремонт несе виконавець, а п. 28 цього Порядку передбачено, що неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін споживачеві виплачується виконавцем цих робіт.

При вирішенні справи судами встановлено, що 21 березня 2008 року ОСОБА_1 придбала у ПП ОСОБА_2 пральну машину "INDESIT WIL 85 ЕХ" вартістю 2265 грн. з гарантійним терміном експлуатації 2 роки.

21 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до продавця із заявою про проведення гарантійного ремонту. В цей же день товар було прийнято ПП ОСОБА_2 на діагностику. Згідно акта приймання товару на діагностику його ремонт мав бути здійснений у період, що не перевищує 30 діб.

26 березня 2008 року відповідач здав пральну машину сервісному центру - СПКП "Фактор 92", який повернув її продавцеві 22 травня 2008 року з виявленою несправністю та висновком про неможливість подальшої експлуатації.

23 травня 2008 року сторони на вимогу позивачки розірвали договір купівлі-продажу пральної машини, і відповідач повернув ОСОБА_1 за її заявою вартість товару в сумі 2265 грн.

Таким чином, встановивши факт виконання відповідачем вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору, своєчасного повернення сплаченої за товар грошової суми та відсутності будь-яких вимог до сервісного центу, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих обставинах, неправильно застосував норми матеріального права.

Таким чином місцевий суд, повно і всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 2 вересня 2008 року скасувати, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.