Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання його договором купівлі-продажу, стягнення боргу та річних відсотків від простроченої суми за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточняв, змінював, посилаючись на те, що 6 липня 2007 року нотаріально було посвідчено договір дарування, укладений між ним та відповідачкою, належної йому частки в розмірі 60 % у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Ресолсервіс". Під час укладення договору дарування з ОСОБА_2 була досягнута домовленість про те, що вона сплатить йому до 1 вересня 2007 року суму 45 600 грн. - вартість частки в статутному капіталі товариства, про що нею була написана розписка. Договір дарування укладений між сторонами вважає удаваним правочином, оскільки він був вчинений для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. Позивач просив визнати договір дарування частки в статутному капіталі товариства удаваним правочином, визнати цей договір договором купівлі-продажу та стягнути з відповідачки на його користь 45 600 грн. основного боргу, 3% річних від простроченої суми, що складає 1 191 грн. 85 коп., 1 500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду від 22 жовтня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що суд не з'ясував правових підстав вимог; не окреслив межі дослідження фактичних обставин, які мають значення для її вирішення; не встановив характер правовідносин, що випливають із цих обставин; розглянув справу за відсутності третьої особи - нотаріуса, якого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення й передачі справи на новий розгляд.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку та передачі справи на новий розгляд визначені ст. 311 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, визначено як підставу для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення судом апеляційної інстанції, а не передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з правилами ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні -це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Особи, які беруть участь у справі, є суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин і відрізняються від інших суб'єктів тим, що мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і в реалізації постановленого по ній судом рішення.

Самостійну групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин становлять особи, які не беруть участь у справі. Ці особи характеризуються відсутністю у справі юридичної заінтересованості, але обійтися без їх участі в цивільному процесі неможливо. Зокрема, вони сприяють суду у встановленні фактичних обставин у справі шляхом надання висновків, пояснень, консультацій.

Приватний нотаріус у справі про визнання договору удаваним не є юридично зацікавленим у наслідках вирішення спору (на відміну від справ за позовами про оскарження нотаріальних дій чи відмову в їх вчиненні та в інших випадках, якщо підставою позову є неправомірні дії нотаріуса), а постановлене у справі рішення не може вплинути на його права чи обов'язки. У цьому випадку він є особою, яка не бере участі в справі, однак суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості третьої особи. За необхідності в цьому спорі приватний нотаріус міг бути допитаний судом лише в якості свідка.

Таким чином, у суду першої інстанції не тільки не було необхідності повідомляти нотаріуса про час і місце розгляду справи, а й узагалі залучати його до участі у справі в якості третьої особи, на що апеляційний суд не звернув уваги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи та відповідно до ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.