6-6019св09 Про зобов'язання виконати умови договору страхування та відшкодування майнової та моральної шкоди - 03.06.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживача, зобов'язання виконати умови договору страхування та відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (далі - ЗАТ "СК "Інкомстрах") на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року,

У січні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ним та ЗАТ "СК "Інкомстрах" було укладено договір страхування належного йому транспортного засобу, а саме автомобіляSUBARU IMPREZA, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Указував, що 8 травня 2006 року о 3 годині 50 хвилин на вулиці Бойченка в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої було пошкоджено належний йому автомобіль. Однак відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що зазначений випадок не є страховим. Просив суд стягнути на його користь страхове відшкодування в сумі 185 тис. грн., послуги спеціаліста в сумі 750 грн., послуги автостоянки у сумі 952 грн., вартість монтажних робіт у сумі 1 950 грн., послуги за перевезення автомобіля в сумі 600 грн., послуги таксі в сумі 8 455 грн., пеню в сумі 15 422 грн. 64 коп., а всього 213 129 грн. 64 коп. та моральну шкоду в сумі 50 тис. грн.

У процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив стягнути 5 840 грн. вартості оплати стоянки автомобіля, 486 грн. 78 коп. оплати послуг експерта, 912 грн. оплати транспортування автомобіля, 252 грн. витрат на послуги станції технічного обслуговування, 51 408 грн. 96 коп. пені за прострочення платежу та 50 тис. грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду від 29 серпня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ "СК "Інкомстрах" на користь ОСОБА_1 156 086 грн. 72 коп. страхового відшкодування, 94 350 грн. пені, 952 грн. витрат на послуги автостоянки, 750 грн. витрат на послуги експерта, 1 952 грн. - вартість монтажних робіт, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 50 тис. грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року рішення районного суду в частині стягнення пені змінено та зменшено розмір стягнення пені до 66 831 грн. 60 коп. У частині стягнення 952 грн. витрат на послуги автостоянки та 50 тис. грн. витрат на правову допомогу рішення районного суду скасовано й у цій частині в позові відмовлено. В решті - рішення районного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ЗАТ "СК "Інкомстрах" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14 червня 2005 року між позивачем та ЗАТ "СК "Інкомстрах" укладено договір добровільного страхування (далі - Договір) автомобіля SUBARU IMPREZA, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 Відповідно до відмітки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, належним позивачу автомобілем має право керувати ОСОБА_2

Згідно з договором вартість застрахованого автомобіля складає 185 тис. грн.

Під час дії договору - 8 травня 2006 року о 3 годині 50 хвилин - на вулиці Бойченка в місті Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем позивача, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з перешкодою, пошкодивши цей автомобіль. Згідно з протоколом АИ 0782313 ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди знаходився в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколом медичного огляду, чим порушив п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху.

Однак постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2006 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КпАП України (80731-10) ) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 грн., провадження в частині за ст. 130 КпАП України закрито згідно із ч. 1 ст. 247 КпАП України.

Відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, ЗАТ "СК "Інкомстрах" посилалося на п. 4.2 Договору, згідно з яким до страхових випадків не відносяться й виплати страхового відшкодування не здійснюються при управлінні транспортним засобом водієм, що знаходиться в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння (а.с. 56).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем неправомірно та безпідставно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки факт перебування ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп'яніння не доведено, і в цій частині постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2006 року за ст. 130 КпАП України закрито провадження у справі згідно зі ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ураховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_2 стану алкогольного сп'яніння на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди та про безпідставність відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині відповідають вимогам закону й матеріалам справи.

Разом з тим із судовими рішеннями в частині стягнення моральної шкоди не можна погодитись із таких підстав.

Так, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суди не звернули уваги на те, що між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані спеціальним законом - Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) - та нормами ст. ст. 625, 992 ЦК України, які не передбачають такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, не передбачає такої відповідальності й Договір.

За таких обставин рішення районного та апеляційного судів у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.