Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурок В.А.,

Костенко А.В., Перепічай В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства "Юність" (далі - ЗАТ "Юність") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 19 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2008 року,

У квітні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ЗАТ "Юність" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 1 вересня 1995 року вона працювала на посаді старшого товарознавця, а відповідно до наказу від 31 березня 2004 року № 52-К її було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників. Оскільки її звільнили без законних підстав, ОСОБА_1. просила позов задовольнити.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 19 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2008 року, позов задоволено частково.

Наказ від 31 березня 2004 року № 52-к про звільнення з посади старшого товарознавця ОСОБА_1. у зв'язку зі скороченням штату працівників у частині дати - з 31 березня 2004 року - визнано незаконним та вказано, що ОСОБА_1. звільнено з роботи з 31 травня 2004 року.

Стягнуто із ЗАТ "Юність" на користь ОСОБА_1. заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2004 року до 31 травня 2004 року в розмірі 1 416 грн. 85 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача дійсно було скорочення штату працівників, у тому числі й посади старшого товарознавця, що займала ОСОБА_1., яку було звільнено за згодою профспілкового комітету.

Відповідачем не надано доказів про ознайомлення ОСОБА_1. з наказом про скорочення штату працівників, тому необхідно перенести дату звільнення позивачки з роботи з 31 березня 2004 року на 31 травня 2004 року, а її вимога про стягнення середнього заробітку з ОСОБА_2., який видав наказ про звільнення, не ґрунтується на вимогах закону.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ЗАТ "Юність" № 54-К від 16 грудня 2003 року затверджено новий штатний розклад ЗАТ "Юність" та введено його в дію з 16 лютого 2004 року. Скорочено в товаристві 8 посад завідуючих секцій, 12 продавців, старшого товарознавця та 3 товарознавці ( а. с. 43).

Відповідно до протоколу № 5 засідання профспілкового комітету ЗАТ "Юність" у наданні попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1. відмовлено ( а. с. 47-48 ).

Згідно повідомлення Голови обласної організації Всеукраїнської профспілки торгівлі № 01-17 - 104 від 10 червня 2004 року до 19 березня 2004 року відповідно до Статуту, профспілковий комітет первинної профспілкової організації ЗАТ "Юність" був легітимним, тому розірвання трудових відносин з працівниками з ініціативи нового роботодавця, повинно було погоджено з діючим профспілковим комітетом, згідно чинного законодавства (а. с. 14)

Наказом № 52-К від 31 березня 2004 року ЗАТ "Юність" ОСОБА_1. звільнено із займаної посади старшого товарознавця за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КзПП України з 31 березня 2004 року ( а. с. 4).

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЗАТ "Юність" від 6 жовтня 2004 року надано згоду на звільнення з посади товарознавця ОСОБА_1. за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а. с. 33-34).

Наказом ЗАТ "Юність" від 15 жовтня 2007 року № 4-к за підписом голови правління ЗАТ "Юність" ОСОБА_3. наказ від 31 березня 2004 року № 52-к про звільнення ОСОБА_1., підписаний директором ЗАТ "Юність" ОСОБА_2., скасовано та поновлено на роботі старшого товарознавця ОСОБА_1. і переведено її на посаду секретаря правління ЗАТ "Юність" ( а. с. 178).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував, чи було запропоновано ОСОБА_1. при звільненні інші посади, які є докази про те, що позивачка відмовилася від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести ОСОБА_1. за її згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувалася позивачка переважним правом на залишення на роботі; не дав оцінки наказу від 15 жовтня 2007 року № 4-к про поновлення ОСОБА_1. на роботі та переведення на іншу посаду.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1частково задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 19 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.