6-9326св09 Про звільнення та поновлення на роботі - 03.06.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства промислової політики України, треті особи: ОСОБА_2, казенне підприємство "Запорізький титаномагнієвий комбінат", про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2009 року,

встановила:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до контракту від 12 січня 2005 року № 2к-6 Міністерство промислової політики України призначило його на посаду генерального директора казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат". Наказом від 15 квітня 2008 року № 51-Д його було звільнено із займаної посади за невиконання умов контракту на підставі до п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) та припинено дію укладеного з ним контракту від 12 січня 2005 року.

Підставою для видання наказу стали висновки перевірки контрольно-ревізійного управління Міністерства промислової політики України, які були викладені в довідці від 5 березня 2008 року № 01-1/4/34/4. Указував, що з 14 квітня 2008 року до 23 квітня 2008 року перебував на лікарняному та повинен був стати до роботи 24 квітня 2008 року. Вважаючи наказ незаконним, позивач просив суд скасувати наказ від 15 квітня 2008 року № 51-Д і поновити його на роботі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2008 року позов задоволено. Наказ Міністерства промислової політики України від 15 квітня 2008 року № 51-Д скасовано та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді генерального директора казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат" з продовженням дії контракту від 12 січня 2005 року № 2к-6.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 12 січня 2005 року між Міністерством промислової політики України в особі Міністра Неустроєва О.Л. та позивачем був укладений контракт № 2к-6, згідно з яким останній був призначений на посаду генерального директора казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат" на строк з 12 січня 2005 року до 11 січня 2010 року. На підставі п. 2 зазначеного контракту в позивача як керівника підприємства виникли трудові відносини з Міністерством промислової політики України як органом правління майном підприємства.

Умовами контракту - підп. "і" п. 26 - передбачено, що підставою дострокового припинення трудового договору є допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Відповідно до наказу Міністра промислової політики України від 5 квітня 2008 року № 51-Д "Про звільнення ОСОБА_1 та покладання виконання обов'язків генерального директора на ОСОБА_3" позивача звільнено з посади генерального директора казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат" за невиконання умов підп. "і" п. 26 контракту на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та припинено дію укладеного з ним контракту. Підставою для розірвання контракту з ОСОБА_1 були висновки позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат", проведеної згідно з дорученням Секретаріату Кабінету Міністрів України від 21 січня 2008 року та виконання наказів Міністерства промислової політики України від 9 лютого 2008 року № 83 та від 29 лютого 2008 року № 123, які викладені в довідці від 5 березня 2008 року № 01-1-1/34/4.

Зазначена перевірка проводилася з 12 лютого 2008 року до 5 березня 2008 року. Перевіркою встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат" протягом 2007 року відбулося зростання простроченої кредиторської заборгованості порівняно з 2006 роком на 45% і станом на 31 грудня 2007 року вона склала 2 млн. 627 тис. грн.

Факт зростання кредиторської заборгованості на кінець 2007 року стверджується матеріалами справи й не заперечувався позивачем.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо причин зростання кредиторської заборгованості на кінець 2007 року та визнаючи їх поважними, суд першої інстанції вважав, що ці факти не могли бути підставою для дострокового припинення контракту, оскільки при цьому не було враховано попередню тривалу й сумлінну працю позивача на підприємстві, обставини, за яких у 2007 році відбулося зростання кредиторської заборгованості, та факт порушення порядку дострокового розірвання контракту, яке полягало в недотриманні вимог ч. 3 ст. 40, ст. ст. 148, 149 КЗпП України та відсутності узгодження звільнення ОСОБА_1 з головою Запорізької обласної державної адміністрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд обґрунтовано виходив із дотримання відповідачем норм законодавства при звільненні ОСОБА_1

Так, п. 8 ст. 36 КЗпП України передбачена така підстава припинення трудового договору як обставини, зазначені в контракті.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Укладення контракту з керівником казенного підприємства передбачено Законом України від 17 вересня 2008 року № 514-VI (514-17) "Про управління об'єктами державної власності" (на час укладення контракту з ОСОБА_1 - Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , який відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених п. 13 ст. 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених п. 7-4 ст. 114-5 Конституції України", мав силу закону).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору при укладенні контракту законом надано право сторонам самим установлювати їх права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Судами встановлено, що контрактом сторін додатковою підставою дострокового розірвання трудового договору передбачено випадок зростання кредиторської заборгованості (пп. "і" п. 26 контракту).

Оскільки зазначена підстава дострокового припинення трудового договору з ініціативи уповноваженого органу управління казенного підприємства є додатковою підставою, установленою угодою сторін договору, яка не передбачена нормами трудового законодавства (ст. 40, 41 КЗпП України), то апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що в такому випадку на правовідносини сторін не поширюються норми ст. ст. 40, 41, 148- 149 КЗпП України, в тому числі й щодо встановлення вини позивача в невиконанні умов контракту про недопущення зростання кредиторської заборгованості підприємства.

Апеляційним судом також дана належна оцінка обставинам дотримання порядку розірвання контракту, передбаченого п. 24 наказу Міністерства промислової політики України від 3 вересня 2004 року № 175-Д.

Рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не свідчать про порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.