Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І., Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Шевченківська районна у м. Чернівці рада, виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Чернівці ради, відділ з питань охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради про захист права власності, зобов'язання знести самочинне будівництво та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та прокурора Шевченківського району м. Чернівці на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2009 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист права власності, зобов'язання знести самочинне будівництво.

Зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 жовтня 1993 року за її квартирою закріплено підвальне приміщення площею 16 кв.м.

Відповідач є власником квартир АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради від 17 жовтня 2007 року ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення реконструкції у зазначеному будинку.

Посилаючись на те, що до прийняття зазначеного вище рішення відповідач без її згоди та відповідних дозволів розпочав будівельні роботи у будинку та у дворі зазначеного будинку, розпочав самочинне будівництво гаража, просила заборонити відповідачу проводити будь-які роботи по перебудові, переплануванню, реконструкції будинку №22 по вул. Фрунзе у м. Чернівці до вирішення питання про поділ допоміжних приміщень, які знаходяться у спільні власності, а також просила зобов'язати відповідача знести самочинне будівництво - гараж, та привести земельну ділянку до попереднього стану.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, визнання права власності.

Зазначав, що у 2004 році він придбав квартиру АДРЕСА_2 площею 56 кв.м та квартиру АДРЕСА_3 у зазначеному будинку площею 52,30 кв.м. Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1 у зазначеному будинку.

Власником приміщень загального користування, що складає 30,100 часток зазначеного будинку була міська рада.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22 листопада 2005 року будинок №22 по вул. Фрунзе у м. Чернівці знятий з балансу житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернівці.

Посилаючись на те, що він та відповідачка є співвласниками приміщень у зазначеному будинку, просив провести їх поділ та визнати за ним право власності на його частину майна.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2009 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Поділено приміщення у будинку №22 по вул. Фрунзе у м. Чернівці. Визнано за ОСОБА_2 право власності на: підвал площею 3,7 кв.м., підвали площею 21 кв.м. та 5,2 кв.м., на квартиру АДРЕСА_2, яка складається з кімнати площею 18,6 кв.м., кімнати площею 24,8 кв.м., коридору площею 9,8 кв.м., санвузла площею 2,8 кв.м., всього загальною площею 56 кв.м, сходову клітину площею 3,3 кв.м., веранду площею 4,8 кв.м., квартиру АДРЕСА_3, яка складається з кімнати площею 18,6 кв.м.., кімнати площею 14,1 кв.м., вбиральні площею 1,2 кв.м., всього загальною площею 52,3 кв.м., сходову клітину світлиці площею 8,2 кв.м., частину горища площею 30,9 кв.м, приміщення площею 5,47 кв.м., частину приміщення площею 10,57 кв.м., приміщення площею 14,48 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на: підвал площею 12,7 кв.м., коридору 14,9 кв.м., квартиру АДРЕСА_1, яка складається з кімнати площею 15,4 кв.м., кімнати площею 14 кв.м., кімнати площею 11,8 кв.м., коридору площею 4 кв.м., кухні площею 5,7 кв.м., ванної кімнати площею 4,4 кв.м., комори площею 1,8 кв.м., вбиральні площею 0,9 кв.м., комори площею 1,2 кв.м., коридору площею 4,3 кв.м., всього загальною площею 63,5 кв.м., частину горища площею 18,2 кв.м., приміщення площею 13,95 кв.м., частину приміщення площею 4,25 кв.м.

У касаційній скарзі прокурор Шевченківського району м. Чернівці просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційних скарг.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та прокурора Шевченківського району м. Чернівці відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.