Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної шкоди за скаргою ОСОБА_1 у зв'язку з винятковими обставинами на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року й ухвалу судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 серпня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 27 лютого 2003 року одержав виробничу травму, працюючи в СП "Новолог", та посилаючись на завдані моральні страждання просив стягнути на свою користь із зазначеного відділення 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 2 лютого 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 серпня 2007 року ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за даним позовом на зазначене рішення суду апеляційної інстанції відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України зі скаргою у зв'язку з винятковими обставинами на вказані рішення апеляційного суду й суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону. Просив скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в позові апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , які передбачають відшкодування моральної шкоди, а таке призупинення дії зазначених норм не дає підстав для його застосування.

Оскільки, на думку, апеляційного суду, позивач у період дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) не реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди, пред'явив позов після 1 січня 2006 року - 13 листопада 2006 року, а рішення суду першої інстанції ухвалено 2 лютого 2007 року, він втратив право на відшкодування моральної від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м. Одеси.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2003 року позивач отримав виробничу травму, про що свідчить акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, та у листопаді 2005 року МСЕК встановила йому 60% стійкої втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності по причині трудового каліцтва.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд не врахував, що зупинення права громадян, які потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (у разі встановлення судом втрати позивачем працездатності (встановлення інвалідності) за висновком МСЕК, складеним до дня зупинення п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на 2006 рік дії норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , які передбачають відшкодування моральної шкоди), не позбавляє права ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він не має.

Також апеляційним судом не перевірено доводи апеляційної скарги відповідача щодо з'ясування судом глибини перенесених позивачем моральних страждань і в залежності від цього визначення розміру моральної шкоди з урахуванням того, що відповідно до ч. 3 ст. 24 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Не враховував цього і суд касаційної інстанції, залишаючи рішення апеляційного суду без змін.

Таку позицію Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України як суд касаційної інстанції висловлювала неодноразово, зокрема і у справах, на рішення у яких як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону посилається у скарзі у зв'язку з винятковими обставинами ОСОБА_1

У зв'язку з тим, що суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_1ухвалені у справі судові рішення вказаних судів слід скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 358, ст. 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Скаргу у зв'язку з винятковими обставинами ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року й ухвалу судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 серпня 2007 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.