Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 та відкритого акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-2", третя особа - Ужгородське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації", про визнання рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради незаконним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-2" у зв'язку з винятковими обставинами на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 січня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2005 року й постановлену в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року,

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-2" (далі - ТОВ "Автосервіс-2"), виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа - Ужгородське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" (далі - Ужгородське КП "БТІ"). Позивач зазначав, що відкрите акціонерне товариство "Закарпаття-Авто" (далі - ВАТ "Закарпаття-Авто"), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Закарпаттяавтосервіс", є власником об'єкта нерухомого майна по вул. Собранецькій, 158 у м. Ужгороді. Вказував, що незважаючи на те, що рішенням Ужгородського міського суду від 2 липня 2003 року зобов'язано ТОВ "Автосервіс-2" повернути ВАТ "Закарпаття-Авто" ці приміщення і не чинити останньому перешкод в реалізації права власності на них, виконавчий комітет Ужгородської міської ради 24 грудня 2003 року незаконно прийняв рішення про видачу ТОВ "Автосервіс-2" свідоцтва про право власності на будівлі по вул. Собранецькій, 158 у м. Ужгороді, а Ужгородське КП "БТІ" зареєструвало це право за відповідачем. Посилаючись на те, що зазначеним рішенням виконкому порушено право власності ВАТ "Закарпаття-Авто", акціонером якого він є, а отже порушені і його права, позивач просив суд визнати незаконним вказане рішення виконкому міської ради та недійсним видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності ТОВ "Автосервіс-2" на спірні будівлі, визнавши право власності ВАТ "Закарпаття-Авто" на будівлі за вказаною адресою та зобов'язавши Ужгородське КП "БТІ" зареєструвати це право за ВАТ "Закарпаття-Авто".

У листопаді 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з аналогічним позовом у своїх, як акціонера, інтересах, та в інтересах ВАТ "Закарпаття-Авто", який з тих же самих підстав просив суд визнати рішення виконкому Ужгородської міської ради № 345 від 24 грудня 2003 року незаконним, зобов'язати виконавчий комітет скасувати це рішення, визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Автосервіс-2" на будівлі по вул. Собранецькій, 158 у м. Ужгороді та визнати право власності на ці будівлі за ВАТ "Закарпаття-Авто".

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 січня 2005 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ВАТ "Закарпаття-Авто" задоволено. Зобов'язано виконавчий комітет Ужгородської міської ради усунути допущене порушення прав позивачів шляхом скасування як незаконного п. 1.1.2 рішення виконавчого комітету від 24 грудня 2003 року № 345 у частині видачі свідоцтва на право власності "ТОВ Автосервіс-2" та скасування свідоцтва на право власності від 5 січня 2004 року за ТОВ "Автосервіс-2", виданого на підставі п. 1.1.2 рішення виконавчого комітету від 24 грудня 2003 року № 345 на майно, зазначене літ. "А.А.А.", адміністративно-побутового та виробничого комплексу літ. "Б", прохідної літ. "В", павільйону по ремонту машин літ. "Г", павільйону складу, що знаходиться в м. Ужгороді по вул. Собранецька, 158. Визнано право власності на будівлі літ. "А.А.А", "Б.В.Г.", що знаходяться за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 158, за ВАТ "Закарпаття-Авто" та зобов'язано Ужгородське КП "БТІ" зареєструвати право власності на ці будівлі за ВАТ "Закарпаття-Авто", одночасно скасувавши реєстрацію зазначених будівель за ТОВ "Автосервіс-2".

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2005 року рішення суду першої інстанції змінено. У задоволенні вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2. відмовлено. Позов ВАТ "Закарпаття-Авто" задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року, постановленою в касаційному порядку, касаційну скаргу ТОВ "Автосервіс-2" відхилено, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2005 року залишено без змін.

ТОВ "Автосервіс-2" звернулося до Верховного Суду України зі скаргою у зв'язку з винятковими обставинами на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 січня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2005 року та постановлену в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону. Просило скасувати зазначені ухвалу апеляційного суду Закарпатської області в частині зміни рішення суду першої інстанції та постановлену в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року та закрити в цій частині провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про зміну рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що в позовах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично поставлено питання про відновлення права власності ВАТ "Закарпаття-Авто", тоді як вони, як акціонери, не є співвласниками майна товариства, діями відповідачів їх особисті майнові права не порушенно, а тому за пред'явленими позовами право вимоги їм не належить.

Такий висновок суду є правильним.

Задовольняючи вимоги ВАТ "Закарпаття-Авто" апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що по даній справі позивачами є громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 та юридична особа ВАТ "Закарпаття-Авто", від імені якої на підставі довіреності до суду звернувся ОСОБА_2 Вимоги позивачів є самостійними, оскільки кожний з них вважав, що діями відповідачів порушенні саме їх права, але однорідними та зв'язаними між собою і тому суд правильно на підставі ст. 144 ЦПК України об'єднав їх в одне провадження і відповідно до ст. 26 ЦПК України розглянув по суті.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 ЦПК УРСР 1963 р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів. Згідно зі ст. 26 вказаного Кодексу при об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - арбітражному суду, всі вимоги підлягають розглядові у суді.

Правильно відмовивши у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2., оскільки за пред'явленими ними позовами право вимоги їм не належить, апеляційний суд не врахував, що в такому випадку аналогічні вимоги ВАТ "Закарпаття-Авто", в інтересах якого звернувся ОСОБА_2, не можна вважати такими, що зв'язані між собою з вимогами позивачів - фізичних осіб, а тому в даному випадку виник майновий спір між ВАТ "Закарпаття-Авто" та відповідачами як юридичними особами, а тому такий спір не підвідомчий судам для розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не врахував цього і суд касаційної інстанції, залишаючи рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ВАТ "Закарпаття-Авто" без змін, допустивши тим самим неоднакове застосування одного і того самого положення процесуального закону, оскільки таку позицію Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України як суд касаційної інстанції висловлювала неодноразово.

Таким чином, в цій частині ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду, залишене без змін судом касаційної інстанції, слід скасувати і закрити провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 340 ЦПК України.

В решті рішення не оскаржується, відтак, і не перевіряється.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 358, ст. 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Скаргу у зв'язку з винятковими обставинами товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - 2" задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2005 року в частині задоволення позову відкритого акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" і визнання незаконним та скасування п. 1.1.2 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 345 від 24 грудня 2003 року та свідоцтва про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-2" на майно під літ. А', A'', A''' адміністративно-побутового та виробничого комплексу, літ. Б - прохідної, літ. В - павільйону по ремонту машин, літ. Г, Г' - павільйону складу, що розташовані по вул. Собранецькій, 158 у м. Ужгороді, визнання права власності на зазначені будівлі за ВАТ "Закарпаття-Авто", зобов'язання Ужгородського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" зареєструвати його за відкритим акціонерним товариством "Закарпаття-Авто" та скасувати попередню реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-2", а також постановлену в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року, якою ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2005 року в цій частині залишено без змін, скасувати, і провадження у справі в цій частині закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.