2а-2751/11/0970 Про стягнення заборгованості - 27.06.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 у справі № 2а-2751/11/0970 за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Івано-Франківської міської ради третя особа Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування про стягнення заборгованості, -

Заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Івано-Франківської міської ради, в якому просив стягнути з Івано-Франківської міської ради податковий борг на суму 393 278,54 грн. з усіх розрахункових рахунків, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що належить йому.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, оскільки вважає, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

За Спеціалізованим комбінатом комунально-побутового обслуговування обліковувався податковий борг на суму 393 278, 54 грн., у тому числі, з податку на додану вартість на суму 358 748, 67 грн. та по земельному податку з юридичних осіб на суму 34 529, 87 грн., що не заперечується відповідачем і третьою особою.

Листом № 53/9/24-150/224 від 12.01.2011 Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську порушувала перед Івано-Франківською міською радою, як засновником Спеціалізованого комбінату комунально-побутового, питання щодо вжиття заходів до погашення податкового боргу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення ним повного переліку дій, передбачених ст. 96 Податкового кодексу України, зокрема, доказів отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства або відсутність у Спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

У відповідності до п.96.1 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно п.96.3 ст. 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З огляду на зміст наведених положень податкового закону, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що необхідною умовою для застосування податковим органом порядку, передбаченого статтею 96 Податкового кодексу України, та звернення стягнення на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, є наявність певних обставин, а саме, - недостатність коштів, отриманих від продажу майна комунального підприємства, для покриття його податкового боргу і витрат на організацію та проведення публічних торгів, або відсутність у такого боржника власного майна, що відповідно до закону може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності законних підстав для задоволення позову, оскільки податковим органом не підтверджено вчинення ним повного переліку дій, передбачених ст. 96 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.