Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_5, Запорізької міської ради, Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та зміну розміру часток у праві власності на будинок,

У серпні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_5, Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, посилаючись на те, що вони є власниками 49/100 частин будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_5 - власники 51/100 частини цього будинку, наприкінці 2005 року вони завершили реконструкцію своєї частини будинку, яка була проведена ними самочинно, але згідно проекту та з додержанням передбачених законом норм і правил, в свою чергу відповідачі самочинно збудували сарай та гараж і хоча самочинно збудоване ними нерухоме майно не порушує прав інших осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не допускають спеціалістів БТІ до обстеження будинку.

Позивачі під час розгляду справи уточнили позов, пред'явили також вимоги до Запорізької міської ради, і просили визнати за співвласниками будинку АДРЕСА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - частину будинку літ. М-2, навіси літ. "Р" та "У", альтанку літ. "Сd", вольєр літ. "Т", сарай літ. "О", гараж літ. "В-1", а також змінити розмір часток у праві власності на будинок і визнати за кожним із них право власності на 93/200 частини будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кожним - на 7/200 частин зазначеного будинку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2008 року позов задоволено частково, постановлено визнати за позивачами право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - частину будинку літ. М-2, навіси літ. "Р" та "У", альтанку літ. "Сd", вольєр літ. "Т" АДРЕСА_1, змінити розмір часток співвласників у праві власності на будинок і визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кожним право на 93/200 частини будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кожним право на 7/200 частин зазначеного будинку; в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.