Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту шлюбних відносин та поділ спільного сумісного майна за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту шлюбних відносин і поділ спільного сумісного майна. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з жовтня 2003 року вона перебувала з позивачем у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_5 За час проживання вони за спільні кошти набули в спільну сумісну власність нерухоме майно. У листопаді 2006 року ОСОБА_2 залишив сім'ю й уникає налагодження сімейних відносин, ухиляться від матеріальної допомоги на утримання сина.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила встановити факт проживання однією сім'єю, визнати право власності на 1/2 частину майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2. При цьому позивачка просила суд поділити спільно нажите майно шляхом припинення її та відповідача права власності на 1/2 частину вказаного майна й визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що з жовтня 2003 року до листопада 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю. Визнано квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_5, у розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 6 грудня 2007 року до повноліття дитини, тобто до 23 лютого 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2. З жовтня 2003 року до листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією

сім'єю, вели спільне господарство, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.

На підставі ст. 74 СК України суд визнав вказане майно спільною сумісною власністю сторін у справі; керуючись положеннями ч. 1 ст. 70 СК України та ст. ст. 364, 365 ЦК України визнав за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.

Під час розгляду справи про поділ спільного сумісного майна осіб, що перебували у фактичних шлюбних відносинах, судами було взято до уваги лише майно, що зареєстроване на ім'я відповідача, і при цьому не з'ясовано питання, чи набувала під час спільного проживання майно позивачка. Судами залишено поза увагою посилання ОСОБА_2, що на ім'я ОСОБА_1 була придбана нерухомість за період з 2003 року до 2006 року.

Крім того, висновки судів про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом вказаного періоду часу є суперечливими. У матеріалах справи міститься рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2004 року, з якого убачається, що у 2003 - 2004 роках між сторонами у справі виник спір щодо користування квартирою АДРЕСА_3, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 проживала у вказаній квартирі та перешкоджала відповідачу в здійсненні його права власності. Крім того, суди встановивши факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не зазначили, за якою саме адресою позивач та відповідач вели спільне господарство.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, у квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_3 та її неповнолітня донька. У вказаній квартирі вони зареєстровані за згодою відповідача, з яким, як стверджує скаржниця, вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з 2003 року.

Ураховуючи те, що цей спір стосується прав та інтересів ОСОБА_3 і з'ясування обставин, на які посилається скаржниця, може суттєво вплинути на права та обов'язки сторін у справі, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.