Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "МЖК-буд" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до закритого акціонерного товариства "МЖК-буд" (далі – ЗАТ "МЖК-буд") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, пославшись на те, що повертаючись додому 1 червня 2007 року о 21 годині 30 хвилин і прямуючи через територію будівельного майданчика, через погану видимість і відсутність належної огорожі, впала в колодязь водопостачання. В результаті падіння отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому ТН 8 хребця 1 ступеня зі зниженням його висоти до 1/3, забій м'яких тканин в правій половині грудної клітки, що супроводжувались больовим синдромом. Також вказала, що як наслідок отримання вказаних тілесних ушкоджень у неї виникли супровідні захворювання: хондроз тіла Тh 4-12, сколіоз 1 ступеня, радикулярний синдром, які підтверджуються відповідними медичними документами. Тому просила з урахуванням уточнень позову стягнути з відповідача в її користь 78 786 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2008 року, у позові ОСОБА_3 відмовлено з підстав недоведеності заявлених вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове по суті позову, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ухваливши рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий суд, зокрема, виходив з того, що вина відповідача в заподіянні шкоди не доведена.

Проте всупереч вимогам ЦПК суд, вирішивши спір, не перевірив доводи позивача та відповідача щодо неналежного освітлення небезпечної ділянки та не встановив кому належить колодязь водопостачання: "МЖК-буд" чи іншій особі та хто несе відповідальність за його стан. Згідно з обґрунтуваннями позову не з'ясував питання щодо наявності і стану огорожі будівельного майданчика відповідача на час нещасного випадку та стану перекриття доступу до колодязя водопостачання на вказаний час, обмежившись лише посиланням на те, що позивачка не надала належних документів, складених органами державної влади, місцевого самоврядування або комунальних служб, які б підтверджували факт порушення відповідачем будівельних норм і правил.

З урахуванням встановленого не обговорив питання щодо можливої наявності змішаної вини сторін у нещасному випадку, внаслідок якого потерпіла позивачка.

Також місцевий суд помилково вважав, що однією з підстав відмови у задоволенні позову є посилання позивачки на норми матеріального закону, які не регулюють спірні правовідносини, не врахувавши, що позивачка в обґрунтування свого позову посилалась на бездіяльність відповідача і не забезпечення ним належного утримання будівельного майданчика, що спричинило заподіяння шкоди позивачці в результаті ушкодження її здоров'я.

На зазначені недоліки не звернув уваги і апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без зміни.

За такого порушення норм матеріального та процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.