Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2008 року й касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на рішення апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 22 квітня 1983 року в м. Добропіллі його було вражено током високовольтної лінії електричних мереж, унаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та зводу голови. За цим фактом за допущену халатність при виконанні посадових обов'язків вироком Добропільського міського суду від 2 грудня 1983 року до кримінальної відповідальності притягнуто посадових осіб Добропільського району електричних мереж ОСОБА_3. і ОСОБА_4 Після отримання травми він знаходився на лікуванні в Донецькому опіковому центрі, йому неодноразово проводились операції. У 1991 році його визнано інвалідом 3 групи з дитинства безстроково. На теперішній час він не працює.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" (далі - ВАТ "Донецькобленерго") з часу звернення до суду втрачений заробіток у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат - 2 575 грн. щомісяця та 200 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Донецькобленерго" на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди за період з 19 лютого 2008 року до 1 травня 2008 року 1 235 грн. 34 коп., а з 1 травня 2008 року - щомісяця в розмірі мінімальної заробітної плати та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Донецькобленерго" посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач має право на відшкодування шкоди в розмірі мінімальної заробітної плати на підставі ч. 4 ст. 1199 ЦК України, оскільки ушкодження здоров'я він отримав малолітньою дитиною та продовжує залишатися непрацездатним.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи, ушкодження здоров'я позивач отримав у 1983 році.

Згідно з довідкою МСЕК від 10 вересня 1991 року позивача визнано інвалідом 3 групи, у висновку про умови та характер праці зазначено, що йому протипоказана тяжка фізична праця (а.с. 6).

Відповідно до копії трудової книжки позивач почав трудову діяльність у 1991 році, протягом 1993-1996 років працював гірником підземним із повним робочим днем у шахті, у 2003 році звільнився з посади сторожа Добропільського міського відділу освіти за власним бажанням (а.с. 20-22).

При зверненні до суду в лютому 2008 року позивач посилався на те, що отримана ним травма перешкоджає йому в працевлаштуванні на підприємствах вугільної промисловості (а.с. 1-5).

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені обставини справи уваги не звернув, не врахував час виникнення спірних правовідносин і не з'ясував, чи може до цих правовідносин застосовуватись ЦК України (435-15) 2003 року.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, на вказані порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку законними та обґрунтованими не можна, тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи в цій частині є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2008 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - рішення апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.