Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ НАСК "Оранта"), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) про виплату страхової суми за касаційною скаргою ВАТ НАСК "Оранта" на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ НАСК "Оранта", ДСА України про виплату страхової суми.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що працює суддею апеляційного суду Чернігівської області. 13 грудня 2004 року унаслідок нещасного випадку на виробництві нею була отримана травма - перелом руки, про що 23 грудня 2004 року складено акт за формою Н-1. Висновком МСЕК від 28 січня 2005 року їй встановлено втрату 10% професійної працездатності.

Посилаючись на те, що має всі законні підстави для отримання страхової суми, яку відповідачі у добровільному порядку виплатити відмовляються, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь з ВАТ НАСК "Оранта" та ДСА України суму страхового відшкодування в розмірі 25 815 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 24 березня 2008 року позов задоволено, зобов'язано ДСА України перерахувати ВАТ НАСК "Оранта" страховий платіж у сумі 27 363 грн. 90 коп., після перерахування зазначених коштів стягнути з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 25 815 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2008 року зазначене рішення суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 25 815 грн., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДСА України відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ НАСК "Оранта" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2004 року працює суддею апеляційного суду Чернігівської області, 13 грудня 2004 року нею унаслідок нещасного випадку була отримана травма - перелом руки. 23 грудня 2004 року складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок із суддею, висновком МСЕК від 28 січня 2005 року позивачці встановлено втрату 10 % професійної працездатності. Відповідно до акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25 грудня 2004 року та акта про розслідування нещасного випадку від 23 грудня 2004 року, випадок, що стався при виконанні ОСОБА_1. службових обов'язків судді апеляційного суду визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Згідно довідки апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2008 року № 1751 середньомісячний заробіток судді ОСОБА_1 станом на 13 грудня 2004 року складав 2 151 грн. 25 коп.

Ухвалюючи рішення і частково задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України "Про статус суддів України" (2862-12) та Порядком та умовами державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 року № 89 (89-94-п) (далі - Порядок), передбачено право ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування, а тому ВАТ НАСК "Оранта" як страховик, має здійснити належні виплати.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що страхові платежі за державним обов'язковим страхуванням життя і здоров'я суддів, включаючи пов'язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Державною судовою адміністрацією на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Отже, тільки після перерахування ДСА України страхових виплат на рахунок уповноваженого страховика, страховик здійснює відповідні виплати.

Судом встановлено, що будь-яких страхових виплат на рахунок ВАТ НАСК "Оранта" ДСА України не здійснює, а відтак висновки апеляційного суду про необхідність їх стягнення на користь позивачки саме з ВАТ НАСК "Оранта" не ґрунтуються на вимогах закону.

Заперечуючи проти позову, ВАТ НАСК "Оранта" зазначала, що вона не є розпорядником державних коштів та не є уповноваженим страховиком, усі свої зобов'язання за раніше діючими договорами страхування виконала.

Проте, на порушення вимог ст. ст. 213- 215, 304, 316 ЦПК України суди належним чином взагалі не перевірили чи є ВАТ НАСК "Оранта" уповноваженим страховиком, який відповідно до Порядку здійснює виплати страхових сум, чи укладався між ДСА України та ВАТ НАСК "Оранта" договір про проведення державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів місцевих та апеляційних судів, коли саме та не витребували доказів на підтвердження зазначених обставин, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Крім того, стягуючи на користь позивачки одноразову страхову суму в розмірі річного заробітку, суди виходили з вимог ч. 3 ст. 45 Закону України "Про статус суддів", відповідно до вимог якої сума у зазначеному розмірі виплачується у разі коли каліцтво не призвело до стійкої втрати працездатності, разом з тим суди в рішенні зазначають, що згідно висновку МСЕК від 28 січня 2005 року позивачці встановлена стійка втрата працездатності. Отже висновки судів в цій частині є суперечливими.

Вищезазначені акти Кабінету Міністрів України, які регулюють порядок та умови проведення державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів пов'язують виплату страхової суми застрахованим особам у визначених цими актами випадках, пов'язаних з виконанням такими особами службових обов'язків

Пунктом 15 ст. 3 КАС України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, професійна діяльність суддів віднесена до публічної служби.

Частиною 1 ст. 17 цього Кодексу, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширено компетенцію адміністративних судів.

Ураховуючи зазначене, суди не перевірили чи підлягає зазначена справа розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києві від 24 березня 2008 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.