Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до прокуратури Донецької області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів, за касаційними скаргами заступника прокурора Донецької області та Державного казначейства України на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 червня 2003 року його було затримано працівниками міліції та доставлено до кімнати затриманих, в якій він провів ніч. 4 червня 2003 року прокурор Центрально-Міського району м. Макіївки порушив проти нього кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України. 7 червня 2003 року йому пред'явлено обвинувачення за ст. 190 ч. 4 КК України. 19 червня 2003 року судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до медичних висновків станом на момент надходження до слідчого ізолятора, 20 червня 2003 року, він був здоровий. 20 листопада 2003 року постановою суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на підписку про невиїзд. 7 грудня 2004 року його знову було затримано працівниками міліції й поміщено до слідчого ізолятора, в якому пробув до 29 грудня 2006 року. Усього під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі та в ізоляторі тимчасового утримання м. Макіївки провів 30 місяців і 8 днів. Вироком Гірницького районного суду м. Макіївки від 29 грудня 2006 року його було виправдано та звільнено з-під варти в залі суду. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2007 року вирок залишено без змін. Таким чином, його незаконно переслідували в кримінальному порядку 50 місяців і 24 дні, при цьому відчував постійні приниження та образи з боку правоохоронних органів, утримувався в нелюдських антисанітарних умовах. Через перебування в камерах разом з інфекційними хворими захворів на туберкульоз та отримав другу групу інвалідності. Під час кримінального переслідування в нього значно погіршився зір, життя змінилося в гірший бік, порушилися життєві зв'язки, утрачені стосунки з родиною. Просив стягнути на його користь за рахунок державного бюджету моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, у тому числі завдану ушкодженням здоров'я, у розмірі 50 млн. грн.

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 липня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 500 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1. 500 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заступник прокурора Донецької області звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1., стягнувши на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральну шкоду в розмірі 52 500 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Державне казначейство України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає, зокрема, у разі постановлення виправдувального вироку ( ч. 2 ст. 1176 цього Кодексу).

При розгляді справи судом установлено, що вироком Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2007 року, ОСОБА_1. було виправдано та звільнено з-під варти в залі суду. Протягом 4 років 2 місяців і 24 днів ОСОБА_1незаконно переслідувався в кримінальному порядку, з яких 2 роки 6 місяців і 8 днів знаходився під вартою в ізоляторі тимчасового утримання. Під час перебування під вартою захворів на туберкульоз і став інвалідом другої групи.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що ОСОБА_1. була завдана моральна шкода внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного тримання під вартою, розмір відшкодування якої з урахуванням характеру, обсягу завданих страждань, їх тривалості, а також засад розумності, виваженості та справедливості повинен становити 500 тис. грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Посилання Державного казначейства України на ухвалу Верховного Суду України від 4 листопада 2008 року, якою вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 грудня 2006 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2007 року скасовані, а кримінальну справу направлено на нове розслідування, не може бути підставою для скасування судових рішень у касаційному порядку, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, є підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами відповідно до ст. ст. 361, 363 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, касаційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги заступника прокурора Донецької області та Державного казначейства України відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.