Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частину у спільному майні за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Зазначав, що йому належать ? частини житлового АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 11 вересня 2003 року. Відповідачу належить ? частина вказаного будинку на підставі свідоцтво про право на спадщину № 967 від 8 серпня 1998 року. Будинок складається із трьох кімнат: 1-5 площею 11,3 кв. м, 1-6 площею 7,4 кв. м та 1-7 площею 7,4 кв. м. Посилаючись на те, що будинок старий, потребує ремонту, спільне володіння і користування ним є неможливим, частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, таке припинення не спричинить відповідачу шкоди, оскільки він забезпечений іншим житлом, проживає в АДРЕСА_1, позивач просив позов задовольнити.

Зазначав, що балансова вартість ? частки вказаного будинку складає 12 268 грн., просив припинити право власності відповідача на ? частку спірного будинку, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 12 268 грн. компенсації вартості його частки та визнати за позивачем право власності на ? частку житлового АДРЕСА_1.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_7 на ? частину житлового АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 12 268 грн. компенсації вартості ? частки вказаного будинку. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку зазначеного будинку.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) розмір грошової компенсації вартості частки у майні в разі припинення права особи на таку частку, визначається за угодою сторін, а в разі її відсутності – судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Проте, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та стягуючи на користь ОСОБА_7 компенсацію вартості належної йому частки, суд виходив з її балансової вартості, а не її дійсної вартості виходячи із грошової суми, за яку такий будинок може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості.

Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відомостей про виконання позивачем вимог ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення позивачем вартості частки у майні, що належить відповідачу, на депозитний рахунок суду.

Не підтверджені належними доказами й висновки суду щодо неможливості виділення частки відповідача в натурі.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову виходив лише із недоведеності позовних вимог.

При цьому залишив поза увагою вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

Однак, суд апеляційної інстанції з урахуванням відсутності взаємної згоди сторін щодо вартості компенсації частки не обговорив питання про призначення судової експертизи для її встановлення.

З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.