Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про перерахунок сум компенсаційних виплат по відшкодування шкоди здоров'ю,

У травні 2004 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 1968 року працював на шахті"Донецька" ПО "Краснодонвугілля". У зв'язку з пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків висновком Луганської обласної МСЕК від 30 серпня 1994 року йому встановлено 25 % втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.

У зв'язку з пошкодженням здоров'я йому підприємством виплачено одноразову допомогу та нараховані щомісячні страхові вплати, з розміром яких він не згодний, оскільки у порушення п. 28 Правил "Про відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом, шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків" (далі - Правил), затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23 червня 1993 року до базового розміру його регресних виплат неправильно застосовувалися коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які застосовувалися на підприємстві. Тому просив стягнути на свою користь з Фонду заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 1 червня 2004 року по 1 лютого 2008 року у розмірі 19 423 грн. 19 коп., а також зобов'язати відповідача провести перерахунок його щомісячних страхових виплат з 1 квітня 2001 року виходячи з базової суми 260 грн. 56 коп. з подальшим корегуванням суми щомісячних страхових виплат у порядку, що передбачений ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 17 березня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано Фонд зробити ОСОБА_1перерахунок суми щомісячних страхових виплат з 30 травня 2004 року по 17 березня 2008 року виходячи з базової суми 260 грн. 57 коп. станом на 1 серпня 2001 року з подальшим корегуванням суми щомісячної страхової виплати у порядку, визначеному ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по виплаті страхових виплати за період з 30 травня 2004 року по 17 березня 2008 року, як різницю між нарахованими і фактично виплаченими сумами щомісячних страхових виплат. Зобов'язано відповідача починаючи з 17 березня 2008 року продовжувати ОСОБА_1здійснювати виплату щомісячного страхового відшкодування у розмірі визначеному на 17 березня 2008 року з подальшим корегуванням даної суми у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 січня 2009 року рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 17 березня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краснодарі та Краснодарському районі ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що підприємство й Відділення неправильно застосували коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів працівників підприємства, а після 2001 року - коефіцієнти зростання середньої заробітної плати за професією позивача та в галузях економіки, у зв'язку із чим неправильно визначали й виплачували щомісячні платежі на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю.

Зокрема, суд зазначив, що при нарахуванні позивачу страхових виплат Відділення неправильно застосувало норми ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Проте з висновками судових інстанцій не можна погодитися, оскільки їх суди дійшли з порушенням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці", пп. 4, 9 Правил у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до пп. 22, 28 Правил середньомісячний заробіток, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок посадових окладів.

Пунктом 28 Правил передбачено, що відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Дійшовши висновку про неправомірне застосування шахтою "Донецька" ПО "Краснодонвугілля" у період з 1994 до 2000 року коригуючих коефіцієнтів при перерахуванні розміру щомісячного страхового відшкодування, що призвело до неправильного визначення розміру щомісячних платежів і їх виплати після передачі особової справи позивача до Відділення, суди не врахували положення ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об'єднаннями і ЦК України (435-15) профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України", відповідно до яких при зростанні тарифних ставок і посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати) без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено.

Оскільки в оскаржуваний період 1994-2000 років підприємством правильно застосовані коефіцієнти при здійсненні перерахування щомісячних страхових платежів та правильно визначений розмір страхового відшкодування станом на 1 березня 2001 року - 70 грн.08 коп., у суду не було підстав для перерахування цих платежів.

Виходячи із зазначеного розміру страхового відшкодування Відділення з 1 квітня 2001 року здійснювало ОСОБА_1щомісячні виплати із застосуванням коефіцієнтів зростання реальної середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки, встановлених постановами правління Фонду.

Висновок суду про помилкове застосування цих коефіцієнтів суперечить вимогам закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

З матеріалів справи вбачається, що Відділенням проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 1 березня 2002 року (на коефіцієнт 1, 193), від 1 березня 2003 року (на коефіцієнт 1, 182), від 1 березня 2004 року (на коефіцієнт 1,152), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведене Відділенням перерахування належних ОСОБА_1щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судами був зроблений із порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, а в апеляційного суду - для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що суди при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області задовольнити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 17 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 січня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про перерахунок сум компенсаційних виплат по відшкодування шкоди здоров'ю відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.