Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю № 11-ВЛ № 000412 від 21 червня 2001 року йому передана в приватну власність земельна ділянка площею 2,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 6 вересня 2004 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" (далі – ВАТ "Луцьке РТП") укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,39 га з грошовою оцінкою в розмірі 37 497 грн. Вважає вказаний договір недійсним, оскільки після звільнення колишнього директора ВАТ "Луцьке РТП" 8 лютого 2005 року договір підписувала інша особа (новий директор), якій повноважень на укладення договору не надав. Договір не відповідає умовам типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) , а саме: неправильно вказано номер земельної ділянки; у п. 4 договору проведено виправлення щодо терміну дії договору; сторонами не встановлено належної грошової оцінки земельної ділянки; сторонами не встановлено співвідношення виплати орендної плати в грошовій, натуральній, відробітковій формах; не встановлено розміру орендної плати; договір не зареєстровано в установленому порядку. Позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 6 вересня 2004 року між ним та ВАТ "Луцьке РТП".

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6 строк для звернення до суду; визнано недійсним договір оренди землі від 6 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ "Луцьке РТП".

У касаційній скарзі ВАТ "Луцьке РТП" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладений сторонами договір оренди земельної ділянки не містить установлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі, тобто суперечить акту законодавства; до того ж не відбулася його державна реєстрація в установленому законом порядку, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, зі сторони ВАТ "Луцьке РТП" договір підписано не уповноваженою на те особою.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який у силу ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір оренди землі між сторонами у державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не зареєстрований, що ними не оспорюється.

Судом установлено, що державна реєстрація підписаного сторонами 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки не відбулася.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним.

Відповідно до змісту ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212- 1215 ЦК України).

Вирішуючи спір, суди на зазначене уваги не звернули та ухвалили судові рішення про визнання договору недійсним з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для їх скасування й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.