Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Долинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5, третя особа - Долинський відділ земельних ресурсів, про визнання недійсним рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Долинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5, третя особа - Долинський відділ земельних ресурсів, про визнання недійсним рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 15 березня 2005 року в частині передачі в приватну власність земельної ділянки площею 141 кв.м біля жилого будинку АДРЕСА_1, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, посилаючись на те, що власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 неправомірно, у порушення прав інших власників квартир указаного будинку передано земельну ділянку, на якій розташовані: заїзд до будинку, пішохідний прохід та криниця загального користування. Згоди на приватизацію вказаної земельної ділянки позивачі не давали, тому просили позов задовольнити.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2008 року поновлено строк для звернення до суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2008 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Поновлено строк для звернення до суду, позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Долинської міської ради № 958-23/2005 від 15 березня 2005 року в частині передачі в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 141 кв.м, що розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Зобов'язано ОСОБА_5 знести огорожу навколо земельної ділянки площею 141 кв.м, яка прилягає до будинку АДРЕСА_1, і не чинити перешкод у користуванні заїздом, стежкою та криницею, що розташованими на цій ділянці.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд посилався на те, що міська рада не мала права передавати у власність ОСОБА_5 спірну земельну ділянку без згоди на це інших співвласників квартир; крім того, ця земельна ділянка прилягає безпосередньо до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, тому її приватизація порушує норми ст. 42 ЗК України, а також п. 3.25 Державних будівельних норм України 1992 року.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 19 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (va007700-04) ", при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п. 5 ст. 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ч. 3 ст. 42 ЗК України.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 15 березня 2005 року № 958-23/29005 передано у власність земельну ділянку площею 0,0340 га для обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 на основі договору дарування № Д-575 від 15 липня 1998 року ОСОБА_5, який проживає по АДРЕСА_1 ( а.с. 22-24).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ( а.с. 38).

Відповідно до акта встановлення та узгодження меж землекористування ОСОБА_5 суміжними землекористувачами ніяких претензій не заявлено ( а.с. 31).

Згідно з довідкою виданої виконавчим комітетом Долинської міської ради, межі земельної ділянки площею 141 кв.м, що по АДРЕСА_1, яка передана у власність ОСОБА_5, погоджені відповідно до ст. 198 ЗК України ( а.с. 60).

Відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Долинської міської ради Івано-Франківської області від 20 вересня 2007 року, на виконання Постанови Верховної Ради України від 1 березня 1991 року проведено інвентаризацію землі за фактичним використанням жильцями прибудинкової території по АДРЕСА_1. На підставі матеріалів інвентаризації передано жильцям будинку земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства в приватну власність. При розподілі території жителями було передбачено під'їзд до будинку з вул. Садової (а.с. 5).

Тобто, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано суду доказів існування заїзду з вул. Івасюка; рішення Долинської міської ради від 15 березня 2005 року № 958-23/2005 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, яка перебувала в комунальній власності міської ради, прийнято в межах та з дотриманням вимог ст. 198 ЗК України.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2008 року скасувати, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.