Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 січня 2001 року він уклав із відповідачем договір на користування електричною енергією, відповідно до якого енергопостачальна організація взяла на себе обов'язок постачати йому, як споживачу, електричну енергію з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості відповідно до Державного стандарту, проте 21 вересня 2006 року в електричні мережі ряду будинків, у тому числі,будинку АДРЕСА_1 якого він проживав, відповідач подав електричний струм підвищеної напруги, в результаті чого вийшли з ладу його електричні побутові прилади - телевізор, системний блок та монітор комп'ютера, на ремонт зазначених приладів він витратив власні кошти, чим йому заподіяна матеріальна шкода, крім того, діями відповідача йому як споживачу завдана й моральна шкода.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив стягнути з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 1 239 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. за завдану моральну шкоду та 750 грн. на відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 4 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2008 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_1. 1 239 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 400 грн. за завдану моральну шкоду та 750 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, а також стягнути з відповідача в дохід держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди та питання про відшкодування витрат на правову допомогу й ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що в результаті подачі відповідачем в електричні мережі електричного струму підвищеної напруги були пошкоджені електричні побутові прилади позивача - телевізор, монітор, системний блок, на ремонт яких ОСОБА_1. витратив 1 239 грн.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" зобов'язане відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду в розмірі 1 239 грн., а також і моральну шкоду в розмірі 400 грн. на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", та 750 грн. його витрат по оплаті правової допомоги.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні наявності обставин, на підставі яких Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) надає право на відшкодування моральної шкоди, взагалі не навів жодного мотиву свого висновку про задоволення позову ОСОБА_1. у цій частині.

Також згідно статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.

Додатком до цієї постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Суд зазначених положень закону не врахував і стягнув з відповідача на користь позивача 750 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, при цьому не перевірив чи не перевищує зазначена сума граничного розміру компенсації таких витрат.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та вирішення питання про компенсацію позивачу витрат на правову допомогу підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

У решті судові рішення в касаційному порядку не оскаржені.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 4 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про відшкодування моральної шкоди та вирішення питання про компенсаціювитрат на правову допомогу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.