Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомфорт" (далі – ТОВ "Теплокомфорт"), суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (далі – СПД) ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення грошових коштів і стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2009 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 червня 2003 року між ним та СПД ОСОБА_2. було укладено договір побутового підряду, відповідно до якого СПД ОСОБА_2. зобов’язувався до 31 грудня 2003 року виконати роботи з поставки матеріалів, обладнання та монтажу сауни на причалі № 423 1-ий ряд 6-те місце в районі Північної коси в с. Бур-Балка в м. Іллічівську. Після уточнення позовних вимог просив розірвати договір, укладений 6 червня 2003 року між ним та СПД ОСОБА_2. на будівництво та обладнання сауни, стягнути на його користь солідарно з СПД ОСОБА_2. та ТОВ "Теплокомфорт" за непоставлене устаткування 22 157 грн., що еквівалентно 2 249 євро, та 12 393 грн., що еквівалентно 1 609 доларам 60 центам США, 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 5 тис. грн. витрат на правову допомогу.

рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково: розірвано договір робіт, укладений 6 червня 2003 року між ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_2. на будівництво та обладнання сауни, стягнуто з СПД ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 34 550 грн. за непоставлене устаткування та 2 тис. грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1. не надано доказів на підтвердження того, що 6 червня 2003 року між ним та СПД ОСОБА_2. було укладено договір підряду та що СПД ОСОБА_2. або ОСОБА_2. було отримано від нього гроші на виконання цього договору.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

За правилами с. 154 ЦК Української РСР (1540-06) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Відповідно до ст. ст. 332, 334, 350 цього Кодексу за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Якщо підрядчик допустив істотні відступи від умов договору побутового замовлення або інші істотні недоліки в роботі, виконаній з матеріалу замовника, останній вправі на свій вибір вимагати або виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої ж якості, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Судом установлено, що ОСОБА_1. на праві власності належить земельна ділянка та дачний будинок на причалі № 423 1-ий ряд 6-те місце у районі Північної коси в с. Бур-Балка в м. Іллічівську. ОСОБА_2. зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з 2000 року, є співзасновником ТОВ "Теплокомфорт", зареєстрованого у 2001 році, та його директором. Одним з видів діяльності СПД ОСОБА_2. є роздрібна торгівля будівельними матеріалами. Предметом діяльності ТОВ "Теплокомфорт" є, зокрема, виробництво всіх видів будівельних, ремонтних, монтажних, налагоджувальних та проектних робіт, виробництво та реалізація будматеріалів. ОСОБА_1. надав суду оригінал бланку ТОВ "Теплокомфорт" з кошторисним розрахунком будівництва сауни, відповідно до якого витрати на виконання робіт та оплату устаткування сауни складають 6 356 євро та 5 627 доларів США. На зазначеному кошторисі містяться підписи ОСОБА_2. про отримання ним 5 980 євро та 2 500 доларів США в період з червня до серпня 2003 року. Відповідно до роздруківки телефонних дзвінків між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у 2003-2005 роках проводились багаторазові телефонні розмови. У лютому 2004 року ОСОБА_1. надіслав листи ТОВ "Теплокомфорт" та ОСОБА_2. з вимогою про виконання укладеного договору підряду до 15 березня 2005 року. На час звернення до суду поставка обладнання та монтаж сауни на території дачної ділянки ОСОБА_1. виконані не були.

Ураховуючи встановлені в справі обставини й вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що між СПД ОСОБА_2. і ОСОБА_1. було укладено договір підряду на монтаж та устаткування сауни; на виконання цього зобов’язання ОСОБА_1. передав ОСОБА_2. кошти в розмірі 5 980 євро та 2 500 доларів США; ОСОБА_2. зобов’язання в повному обсязі не виконав, кошти не повернув.

Надані ОСОБА_1. докази на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2. не спростовані.

Під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про розірвання договору підряду та стягнення коштів за непоставлене устаткування відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1. не надав докази на підтвердження позовних вимог.

Разом з тим, задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що така шкода підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд неправильно застосував у цій частині норми матеріального права.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди в разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров’я продукцією у випадках, передбачених законом.

Ураховуючи встановлені в справі обставини, відсутні підстави для застосування п. 5 ст. 4 указаного Закону до цього спору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині стягнення компенсації за моральну шкоду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2009 року скасувати.

рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2009 року в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомфорт", суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті - рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2009 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.