Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією (далі – ЗАТ) "Запорізький автомобілебудівний завод" до ОСОБА_6, третя особа: закрите акціонерне товариство (далі – ЗАТ) "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", про повернення автомобіля, грошових сум та збитків,

У серпні 2004 року ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" пред’явило в суді позов до ОСОБА_6 про повернення автомобіля, грошових сум та збитків.

Зазначало, що 5 жовтня 1999 року між спільним підприємством ЗАТ "АвтоЗАЗ–ДЕУ", правонаступником якого є ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод", та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу в розстрочку автомобіля марки "ДЕУ "Ланос", серії "Д 4 ММ 550", згідно якого відповідачка отримала в користування автомобіль та зобов’язалася сплатити за нього позивачу на протязі 24 місяців 42 968 грн. 97 коп. (з урахуванням 22% річних за надання розстрочки), при умові оплати завдатку в розмірі 50 відсотків вартості автомобіля на протязі одного дня з часу підписання договору.

8 жовтня 1999 року між сторонами було укладено додаткову угоду про порядок погашення заборгованості покупця перед продавцем (з таблицею-графіком внесення покупцем чергових платежів для погашення заборгованості), в якій зазначено, що платежі, зазначені в цій угоді сплачуються шляхом множення чергового платежу на коефіцієнт, що представляє собою співвідношення курсу долара на момент (дату) платежу і курсу на дату укладення вказаного договору.

Відповідачка завдаток оплатила, автомобіль по акту приймання-передачі від 8 жовтня 1999 року отримала і зареєструвала його в органах МРЕВ на своє ім’я.

Однак, інші зобов’язання, такі як оплата чергових платежів за автомобіль та процентів за надання розстрочки виконувала не належно, у зв’язку з чим станом на серпень 2004 року у відповідачки виникла заборгованість по платежам за автомобіль в сумі 5005 грн. 5 коп. та 274 грн. 54 коп. процентів за надання розстрочки. Крім того, за прострочення виконання зобов’язання відповідачці нарахована пеня в розмірі 579 грн. 41 коп.

Відповідно до умов договору позивач, як продавець, залишається власником автомобіля і вправі витребувати його у покупця до моменту оплати покупцем всіх заборгованих сум.

Посилаючись на те, що відповідачка, як покупець, не виконує зобов’язання по розрахунках відповідно до договору, позивач просив визнати володіння ОСОБА_6 спірним автомобілем неправомірним, зобов’язати її повернути позивачу автомобіль та реєстраційні документи на нього, а також стягнути з відповідачки 274 грн. 54 коп. заборгованості по процентам, 579 грн. 41 коп. пені та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2007 року позов ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" задоволено частково: визнано володіння відповідачкою автомобілем марки "ДЕУ "Ланос" неправомірним, зобов’язано ОСОБА_6 повернути автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію позивачу. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача 387 грн. 63 коп. судових витрат. Зобов’язано позивача повернути ОСОБА_6 42 834 грн. 50 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 серпня 2008 року рішення міського суду скасовано і постановлено нове, яким позов ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" задоволено частково: визнано володіння відповідачкою автомобілем марки "ДЕУ "Ланос" неправомірним, зобов’язано ОСОБА_6 повернути автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію позивачу. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача 387 грн. 63 коп. судових витрат та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" і зобов’язуючи відповідачку повернути автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію позивачу, суди виходили з того, що оскільки ОСОБА_6 впродовж усього періоду розстрочки платежі вносила не послідовно, а з липня 2001 року перестала вносити взагалі, то відповідно до умов договору купівлі-продажу в розстрочку від 5 жовтня 1999 року (п. 4.4) та ст.ст. 695, 697 ЦК України продавець вправі в будь-який момент повернути товар від покупця, якщо з вини покупця буде допущена затримка в здійсненні оплати двох послідовних щомісячних платежів у відповідності з Додатковою угодою.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_6 посилалася на те, що заборгованості по виплаті розстрочки за договором перед позивачем у неї не було, а навпаки, у неї часто були переплати по щомісячних платежах (включаючи відсотки), які призвели до дострокового погашення суми кредиту в липні 2001 року, що не заборонено ні законодавством ні договором. Таким чином нею була сплачена вся сума заборгованості по договору купівлі-продажу в розстрочку від 5 жовтня 1999 року, про що свідчать платіжні документи та аудиторський висновок ТОВ АКФ "ГАЛ-АУДИТ" від 12 травня 2005 року. Вказана позивачем заборгованість в сумі 5005 грн. 5 коп. боргу та 274 грн. 54 коп. відсотків за розстрочку не відноситься до щомісячних платежів, оскільки це є заборгованість, що виникла після застосування позивачем коефіцієнту зміни курсу долара США, вже після оплати нею розстрочки.

Однак всупереч ст. 60 ЦПК України суд належним чином цих пояснень відповідачки не перевірив, доказів, що спростовують зазначені обставини в рішенні не навів, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору .

Крім того, зобов’язуючи відповідачку повернути позивачу автомобіль та відмовляючи при цьому в поверненні їй коштів сплачених за нього, апеляційний суду в порушення вимог ст.ст. 212, 213, 316 ЦПК України не зазначив норм матеріального права на підставі яких він дійшов такого висновку.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2007 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 серпня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.