Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_1про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації за частку в спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації за частку в спільному майні за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2008 року,

У квітні 2004 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом доОСОБА_1., який у процесі розгляду справи уточнювали, доповнювали, посилаючись на те, що їм і ОСОБА_1. у порядку спадкування за заповітом належить по 1/3 частині будинку АДРЕСА_1Оскільки поділ будинку та спільне користування будинком із відповідачем є неможливим, просили визнати за ними право власності на 1/3 частину будинку, належну ОСОБА_1., і стягнути з них на користь

ОСОБА_1. компенсацію за його частку в спільному майні.

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічним позовом, указуючи на те, що з позивачами є в рівних частках співвласником спірного будинку. Він мешкає в будинку, утримує його, іншого житла не має.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. забезпечені житлом, будинком не користуються. Поділ будинку та спільне проживання в будинку через неприязні відносини сторін є неможливим. ОСОБА_1. просив припинити право власності ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на належні їм по 1/3 частині будинку АДРЕСА_1 визнати за ним право власності на зазначені 2/3 частини будинку й стягнути з нього на користь позивачів компенсацію за частку в спільному майні.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2008 року зустрічний позов задоволено, у задоволенні первісного позову відмовлено. Припинено право власностіОСОБА_1. та ОСОБА_1. на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1Визнано за ОСОБА_1. право власності на 2/3 частини спірного будинку. Стягнуто зОСОБА_1. на користьОСОБА_1. та ОСОБА_2 компенсацію за їхні 2/3 частини будинку в розмірі по 61 057 грн. 67 коп. і по 5 тис. грн. вартості гаража кожному з коштів, які знаходяться на депозитному рахунку суду.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний будинок належить сторонам у порядку спадкування за заповітом у рівних частках - по 1/3 частині. ОСОБА_1. мешкає в будинку, іншого житла не має, несе витрати на утримання будинку, попередньо вніс на депозитний рахунок суду кошти за вартість часток інших співвласників у будинку, позивачі забезпечені іншим житлом. Поділ будинку відповідно до належних сторонам часток і спільне користування ними спірним спадковим будинком є неможливим. Позивачами не доведені позовні вимоги, не внесені кошти на депозитний рахунок суду для компенсації вартості частки відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що є технічна можливість переобладнання спірного будинку та забезпечення права кожного зі співвласників володіти й користуватись належним їм майном. Виконати поділ будинку на дві ізольовані квартири (1/3 та 2/3) можливо за умови проведення прибудов до виділених сторонам частин будинку. Не може бути підставою для задоволення позову відсутність можливості спільного володіння та користування майном за наявності технічної можливості переобладнання будинку.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував, що кожна із зазначених у нормі закону підстав є самостійною підставою припинення права особи на частку в спільному майні та у порушення вимог ст. 303 ЦПК України повно і всебічно не перевірив законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Висновки апеляційного суду про те, що не може бути підставою для задоволення позову відсутність можливості спільного володіння та користування майном, не грунтуються на законі.

Не досліджуючи нових доказів, апеляційний суд провів переоцінку доказів, зібраних і досліджених судом першої інстанції, у порушення правил ст. ст. 215, 309 ЦПК України не з'ясував і в рішенні не зазначив мотивів, з яких вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення сторін.

За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення апеляційного суду законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2008 року скасувати, справу передати до апеляційного суду на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.