6-15026св08 Про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності частково недійсними - 20.05.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, департаменту містобудівного комплексу те земельних відносин Чернівецької міської ради, третя особа Першотравневий райвиконком м. Чернівці, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності частково недійсними, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що є власниками квартир № 2, № 3, № 4 у будинку АДРЕСА_1 а відповідач - власником квартири № 6 у цьому ж будинку, яку він отримав як службове житло на підставі рішення Першотравневого райвиконкому м. Чернівці від 10 березня 1993 року. На момент вселення ця квартира складалася з однієї кімнати площею 16,5 кв. м з частковими зручностями.

Згідно з інвентарною справою квартира, яку займає відповідач, до 1975 року мала номер 3 "а", а потім - № 6.

Рішенням виконкому Першотравневої районної ради від 24 липня 1996 року затверджено титульні списки капітального ремонту із реконструкцією житлового фонду на 1996 рік, згідно з яким передбачався капітальний ремонт будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

З 1996 року відповідач без згоди співвласників будинку, без отримання відповідних дозволів Чернівецької міськСЕС та відділу державної пожежної охорони, з порушенням будівельних норм і правил самовільно за рахунок коштів капітального ремонту виконав добудову до своєї квартири: кухню площею 10,2 кв. м, санвузол і ванну площею 3,2 кв. м, коридор площею 9,6 кв. м.

Позивачі вказували, що внаслідок цих добудов погіршилася якість та санітарний стан їхнього житла. Крім того, відповідач забетонував площадку для паркування свого автомобіля під нахилом до їхнього будинку, що спрямовує талі й дощові води під стіни будинку, спричиняє заливання підвалу та підтоплення фундаменту.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати частково недійсним розпорядження відділу приватизації департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 7 травня 1999 року № 31928, яким надано дозвіл відповідачу ОСОБА_4 приватизувати квартиру № 6 у будинку АДРЕСА_1 а також свідоцтво про право власності на цю квартиру від 14 червня 1999 року в частині добудованих приміщень 6-1, 6-2, 6-4.

Крім того, позивачі просили зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в здійсненні ними права власності квартирами № 2, № 3 у будинку АДРЕСА_1 та в користуванні земельною ділянкою (спільним двором) шляхом знесення самовільних прибудов та забетонованої площадки, а також відшкодувати кожному по 1 500 грн. моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 вересня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано частково недійсним розпорядження відділу приватизації департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 7 травня 1999 року № 31928, а також свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на квартиру № 6 у будинку АДРЕСА_1 в частині добудованих приміщень 6-1, 6-2, 6-4. Зобов'язано Чернівецьку міську раду усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності квартирами № 2, № 3 у будинку АДРЕСА_1 та в користуванні земельною ділянкою (спільним двором) шляхом знесення самовільних прибудов до квартири № 6 - приміщень 6-1 площею 9,6 кв. м, 6-2 площею 10,2 кв. м, 6-4 площею 3 кв. м. Зобов'язано ОСОБА_4 знести забетоновану площадку перед квартирою № 6 у дворі будинку АДРЕСА_1. У решті позову відмовлено.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_4 та Чернівецька міська рада просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що добудова до квартири № 6 ОСОБА_4 проведена без належно затвердженого і погодженого із відповідними службами проекту, а тому є самовільною і такою, що порушує законні права і охоронювані законом інтереси інших співвласників та мешканців будинку АДРЕСА_1.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд зробив його в порушення вимог ст. 213 ЦПК України.

У матеріалах справи (а.с. 97 т. 1) є лист департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 20 січня 2005 року № 6-7/30 про те, що будинок АДРЕСА_1 був включений міським житловим управлінням в титульний список об'єктів на проведення капітального ремонту в 1994 році та залишився як перехідний в титульному списку на капітальний ремонт на 1995-1996 роки. Титульний список був затверджений рішенням Першотравневого райвиконкому м. Чернівці від 24 травня 1995 року № 77/7. Документація на капітальний ремонт з прибудовою до будинку АДРЕСА_1 була виготовлена інститутом "Укрпроектреконструкція" на замовлення і за кошти міського житлового управління в 1993 році. Проект виготовлений згідно з діючими на той час нормами та правилами.

Згідно з робочим проектом № 6675/93 на капітальний ремонт квартири, яка була надана слюсарю-сантехніку ЖРЕП-7 ОСОБА_4 під службове житло, за рахунок коштів на капітальний ремонт було проведено перепланування квартири з добудовою кухні та санітарного вузла, що не суперечить "Положенню про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах та селищах України" (v0135303-91) , затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31 грудня 1991 року № 135. Розробка проекту на капітальний ремонт та виконання будівельних робіт здійснювалися за рахунок бюджетних коштів та згідно діючого на той час законодавства та не була самовільною.

Такі ж факти викладені в листі Першотравневої районної ради від 29 жовтня 1997 року (а.с. 40).

У довідці Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації від 14 грудня 2000 року зазначено, що добудова до квартири № 6 та внесення поточних змін в інвентарну справу після проведення капітального ремонту в службовій квартирі № 6 проводилися згідно з проектом (а.с. 39).

Усі зазначені документи спростовують факт самовільного перепланування та добудови до квартири № 6, однак суд, вважаючи добудову до квартири № 6 самовільною, в порушення вимог ст. 213 ЦПК України не навів мотивів, чому він не бере до уваги вказані офіційні документи.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції допитував свідка, ОСОБА_5, яка на той час працювала інспектором з технічного нагляду районного житлового управління Першотравневої районної ради м. Чернівців і особисто здійснювала технічний нагляд за відповідальністю виконаних робіт проектно-кошторисній документації, яка стосувалася перепланування квартири № 6 по АДРЕСА_1.

Свідок підтвердила факт оформлення добудови актами форми Ф-2 та про відповідність виконаних робіт проектно-кошторисній документації.

Між тим суд вказаним свідченням оцінки не дав.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, в порушення вимог ст. 213 ЦПК України не перевірили заперечень відповідача про те, що під добудовою у дворі будинку АДРЕСА_1 немає каналізаційного колектора. Експерт Журавльова О.І. особисто не перевірила факт наявності чи відсутності каналізаційного колектора.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 83 чинного Земельного кодексу України (2768-14) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельної ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Аналогічна норма була й у Земельному кодексі України 1990 (561-12) року.

У матеріалах справи є відомості про те, що право власності чи право користування земельною ділянкою мешканцями будинку АДРЕСА_1 не оформлювалося, тобто на час розгляду справи зазначена земельна ділянка належала до комунальної власності. Між тим суд, ухвалюючи рішення, зобов'язав власника земельної ділянки, Чернівецьку міську раду, усунути перешкоди позивачам в користуванні земельною ділянкою (спільним двором) шляхом знесення самовільної прибудови до квартири № 6.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання ОСОБА_4 знести забетоновану площадку перед квартирою № 6 у дворі будинку АДРЕСА_1, суд належним чином не перевірив доводи відповідача про те, що площадку робив і оплачував не тільки він, а й інші співвласники будинку, яких суд не залучив до участі в справі.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.