Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 22 квітня 2009 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_7, від якого має дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_7 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 21 травня 2003 року сплачує аліменти на дочку в розмірі 1/6 частини свого заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття.

1 вересня 2007 року ОСОБА_8 вступила на навчання до Політехнічного коледжу Луганського аграрного університету за спеціальністю "правознавство" на контрактній основі з денною формою навчання.

За умовами договору розмір оплати за весь період навчання дочки складає 13000 грн.

Оскільки відповідач, крім присуджених аліментів, іншої допомоги на утримання дочки не надає та відмовився брати участь в оплаті її навчання, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_7 50 % вартості навчання їх дочки в коледжі у сумі 6500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 3 листопада 2008 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 6500 грн. додаткових витрат на навчання ОСОБА_8 та судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 22 квітня 2009 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку, що плата за навчання у коледжі є додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, половину суми якої зобов’язаний понести відповідач, як батько своєї дитини.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що витрати, пов'язані з навчанням дитини у коледжі за рахунок коштів замовника не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з вимогами ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 21 травня 2003 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на їх дочку ОСОБА_8 в розмірі 1/6 частини його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

6 серпня 2007 року між відокремленим підрозділом "Політехнічного коледжу Луганського національного аграрного університету" та ОСОБА_6 укладено договір про навчання, за умовами якого коледж за рахунок коштів замовника здійснює навчання за денною формою протягом 40 місяців за спеціальністю "правознавство" з набуттям освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст"; вартість оплати навчання за період з 1 вересня 2007 року до 1 квітня 2011 року складає 13000 грн.

ОСОБА_6 було проведено оплату за навчання доньки в сумі 6500 грн.

ОСОБА_7 є обмежено працездатним, але має постійне місце роботи, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, а також має у власності кілька транспортних засобів.

За таких обставин, місцевий суд, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, те, що в зв’язку з прийняттям дочки сторін на навчання до коледжу виникли додаткові витрати, що полягають в оплаті цього навчання; ці витрати зумовлені особливими обставинами, оскільки спрямовані на розвиток здібностей дитини (її навчання); позивачка сплатила половину вартості навчання, а відповідач має матеріальну можливість оплатити решту; законом і укладеним ОСОБА_6 з коледжем договором передбачено можливість здійснення оплати цих витрат наперед, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та ґрунтуючись на тих самих доказах дійшов помилкового висновку про те, що оплата навчання дитини не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами .

Таким чином, місцевий суд, повно і всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 22 квітня 2009 року скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 3 листопада 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.