Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Преображенська сільська рада Оріхівського району Запорізької області, державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації "Імпульс", про поділ спадкового майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду від 25 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2008 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається із жилих та господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1. Спадкоємцями за законом після смерті батька є вона та її рідний брат - ОСОБА_2 15 червня 2005 року державною нотаріальною конторою їм із братом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом із зазначенням рівних часток: по частині спадкового майна за кожним.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку сторони не можуть поділити спадкове майно, ОСОБА_1 просила поділити в натурі між ними зазначене майно; визнати за нею право власності на літню кухню (літ. Б), вартістю 6 687 грн., сарай (літ. В, Д) вартістю 1 374 грн., басейн (№1) вартістю 773 грн, а також на земельну ділянку під будівлями та на 1/2 частину городу загальною площею 770 кв.м; визнати за ОСОБА_2 право власності на жилий будинок із сінями та верандою (літ. А, а, а1) вартістю 20 420 грн., гараж (літ. Ж) вартістю 3 851 грн., сарай (літ. Г) вартістю 508 грн., погріб (літ. П-г) вартістю 688 грн., вбиральня (літ. Е) вартістю 566 грн., а також на земельну ділянку під цими будівлями та на частину городу в розмірі 770 кв.м. Від різниці у вартості майна в сумі 8 456 грн. позивачка відмовилася на користь відповідача.

Рішенням Оріхівського районного суду від 25 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із чим погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 заявлені вимоги щодо майна, яке не входить до складу спадщини, тому позивачка не має права на виділ частки цього майна в натурі.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Статтею 1278 ЦК України передбачено, що кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Такі ж правила були передбачені ст. ст. 529, 562 ЦК УРСР.

Згідно з вимогами ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3., його спадкоємцями є син, ОСОБА_2, та дочка, ОСОБА_1 Спадкове майно складається із жилого будинку (літ. А) та господарських споруд: сіни (літ. а), веранда (літ. а1), літня кухня (літ. Б), сіни (літ. в), сарай (літ. В, Д, Г), гараж (літ. Ж), підвал (літ. Ж-Пг), вбиральня (літ. Е), басейн (№1), що розташовані на земельній ділянці площею 1540 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила поділити спадкове майно в натурі й виділити їй окрему будівлю, зазначену в свідоцтві про право на спадщину як літня кухня (літ. Б), яка відповідає вимогам будівельних норм і може використовуватися як жиле приміщення. Крім того, рішенням Оріхівського районного суду від 1 серпня 2006 року зазначену будівлю визнано жилим будинком, якому присвоєно окрему поштову адресу, а саме АДРЕСА_2

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів ОСОБА_1 належним чином не перевірив; не визначився з тим, який статус має будівля під літ. Б - літня кухня чи жилий будинок; не вмотивував свого висновку про те, що зазначена будівля не входить до складу спадкового майна; а тому дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, згідно з пп. 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд указаних вимог закону не врахував, не встановив, коли саме спадкоємцями померлого ОСОБА_3 була прийнята спадщина, і не визначився з тим, положення ЦК України (435-15) , чи ЦК УРСР (1540-06) підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду від 25 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.