Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії"Сумське регіональне управління"Слобожанщина" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення грошових сум за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", ЗАТ "Кролевецьпромарматура", треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_6, Корпорація"Північно-Східна промислова група", про визнання припиненими договорів,

У липні 2007 року ВАТ КБ "Надра" в особі філії "Сумське регіональне управління "Слобожанщина" звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що станом на 23 липня 2007 року боржник свої зобов’язання по кредитному договору не виконав, тому поручителі повинні відповідати перед кредитором як солідарні боржники.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненими договори поруки від 9 липня 2001 року та застави цінних паперів від 12 липня 2001 року, укладені між ОСОБА_7. та ВАТ КБ"Надра" й ЗАТ "Кролевецьпромарматура" для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2007 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ КБ "Надра" просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що з моменту звернення стягнення на предмет застави і передачі майна у власність банківської установи на підставі рішення господарського суду м. Києва від 11 липня 2005 року, яке набрало законної сили, зобов’язання позичальника ЗАТ "Кролевецьпромарматура" за кредитним договором припинено, а відповідно й припинено договори поруки, укладені між ОСОБА_6, ОСОБА_7. та ОСОБА_8 з підстав передбачених ст. 559 ЦК України та описаного майна боржника достатньо для погашення боргу.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі ( ч. ч. 1,2 ст. 543 ЦК України).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання ( ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Тому наявність рішення господарського суду про звернення стягнення на заставлене майно не виключає можливості задоволення вимог кредитора до інших солідарних боржників.

Оскільки на день звернення кредитора до суду зобов’язання повністю не виконане, а опис заставленого майна не свідчить про повне виконання ЗАТ "Кралевецьпромарматура" свого обов’язку по погашенню заборгованості перед банком, ВАТ КБ "Надра" має право вимагати сплати заборгованості за кредитним договором від поручителів як солідарних боржників.

За таких обстави рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.